16 грудня народилася Варвара Іванівна Чередниченко

У 1922 році вона стає членом письменницької організації «Плуг». На сторінках журналу «Червоний шлях» у 1926 році друкується її роман «За плугом». Внаслідок обставин того часу окремим виданням роман так і не вийшов. У 1925 році В. Чередниченко написала першу історико-революційну повість «Зшиток Софії Соняшник за 1905 рік». В оповіданні «Що трапилося з Тетею Зорянською» письменниця зображує дівчину-сироту, що «вихована у панській сім’ї».

Новим етапом у творчості письменниці став твір «Весела компанія» (1928), написаний в жанрі реалістично-авантюрної пригодницької дитячої повісті. Можливо, її від’їзд на Кавказ у 1928 році – Варвара Чередниченко вийшла заміж за письменника-осетина Чермена Бегізова – і допоміг їй вціліти в період масових репресій в Україні, в горнилі якого пішли в небуття багато її колег. Вона швидко адаптувалася на новій землі. Вивчила мову.

Розпочала перекладацьку діяльність. Однією з кращих у творчості письменниці стала збірка «Жужiль» (1930), яка вийшла у Харкові вже після її від’їзду на Кавказ. Це було останнє видання, яке вийшло окремою книжкою.

Восени 1937 року чоловіка В. Чередниченко було заарештовано, а у 1938 розстріляно як осетинського «буржуазного» націоналіста. Того ж року письменниця повернулася до Києва. Другий раз Варвара Чередниченко повернулася в Україну до Києва з евакуації у сорок четвертому. Під час війни працювала статистиком у шпиталі, а також в Українському радіокомітеті в Саратові.

Варвара Іванівна є авторкою творів «З життя українського вчительства» (1919), «Софія Перовська» (1924), «Артистка без ролів» (1924), «Жіночі оповідання» (1925), «Що трапилось з тьотею Зорянською» (1926), «Дитбуд та дуб» (1927), «Весняний дріб’язок» (1929), «Жужіль» (1930), «Осетинські оповідання» (1931), «Горпина-трактор» (1931), «В картезіанському монастирі» (1940) та ін.

У Києві Варвара Іванівна жила у будинку «Роліт» (нині «будинок письменників» по вулиці Б. Хмельницкого), де мала кооперативну квартиру на першому поверсі. У своїх щоденниках письменниця з біллю в серці писала, що боротьба за існування з’їла її талант. І тому ніби вона халтурила, щоб не вмерти з голоду, тому що через втрачене здоров’я не могла обіймати посади. Та вона зовсім не халтурила. Писала відверто, самовіддано, вкладаючи в кожен рядок свою живу душу. Таким було й оповідання «Я щаслива Валентина», надруковане у другому номері журналу «Вітчизна» за 1946 рік. Критикувати почали відразу: за хуторянство і «козацьку романтику».

Педагогиня, публіцистка, перекладачка, Варвара Іванівна залишила по собі цікавий мистецький доробок: статті з педагогіки та про майстрів слова, п'єси, казки, оповідання, кілька історико-біографічних оповідань і повістей, незакінчений історичний роман «Фастів» та, на жаль, теж незавершений роман «Молодість Григорія Сковороди».

Творчий доробок В. Чередниченко за період з 1912 по 1948 рр. складає більш як 200 творів написаних нею українською, російською та осетинською мовами, які побачили світ в періодиці та окремими виданнями. Остання тоненька книжечка при житті вийшла у 1931 р. Тільки через сорок років в 1971 р. – об'ємний том «Вибрані твори» і з того часу ніяких перевидань.

Варвара Чередниченко померла 22 квітня 1949 р. на 52 році життя.

Ім’я Варвари Чередниченко фактично сьогодні невідоме читачам, хоча вона була однією з найцікавіших письменниць вітчизняної літератури у 20-ті – 40-ві роки ХХ століття. В її творах багатогранно, розмаїто постають життєві проблеми, жанрові форми, стильові шукання прози того періоду. Повісті й романи з часом стають основними в її творчій практиці.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел