8 серпня народився Осип-Юрій Адальбертович Федькович

Перші твори (вірші, оповідання) написав німецькою мовою. Рідною мовою став писати у 1859 р. У 1861 р. була здійснена перша публікація українських творів поета. На початку 1862 р. у Львові вийшла перша збірка віршів «Поезії Іосифа Федьковича», підготовлена Б. Дідицьким, яка принесла йому широке визнання. Пізніше видає збірки віршів німецькою мовою «Gedichte von J. Fedkowicz» (1868), «Поезії» українською мовою (1867-1868).

Творчість Юрія Федьковича характеризує коло наскрізних тем і мотивів: краса гуцульських звичаїв зображена ним у багатьох поезіях і більшості оповідань, у драмах «Керманич» та «Сватання на гостинці»; тяготи жовнірського життя представлені в ряді ліричних творів перших років, у поемах «Новобранчик» (1862) і «Дезертир»(1867), в оповіданнях «Три як рідні брати», «Штефан Славич»; мотив дезертирства втілено в трьох поетичних творах однієї назви «Дезертир». Мотив цей, представлений як романтична ідея втечі від казенного, офіційного світу, наявний також в інших творах письменника. Постійною для творчості Юрія Адальбертовича  Федьковича була тема опришківства. Чимало творів присвячено розробці теми кохання як «люби ‒ згуби», ситуаціям вибору суспільної ролі героєм тощо.

У 1866 р. Ю. Федьковича обрали головою громади Сторонець-Путилів. П’ять років поспіль він був очільником громади, вдруге обійняв цей пост після повернення зі Львова (1873).

Цими ж роками Юрій Федькович вів активну просвітницьку діяльність. У 1868 році підготував до видання буквар, читанку і співаник для народних шкіл та мав намір продовжити роботу з укладання підручників до інших предметів. На жаль, консисторія, що відала шкільництвом на місцевому рівні не була готова прийняти народну мову Федьковича для шкільних підручників. Так, восени 1869 р. вийшов друком лише його «Співанник».

З 1869 по 1872 рр. Ю. А. Федькович працював інспектором народних шкіл Вижницького повіту.

З 1872 р. до жовтня 1873 р. – працює у Львові в товаристві «Просвіта» редактором книжок для народу.

Від 20 серпня 1876 р. до смерті 11 січня 1888 р. постійно проживав у Чернівцях. Долучався до діяльності, заснованого у 1869 р. товариства «Руська Бесіда». З кінця 1885 р. проживав в будинку № 10 на площі Австрії (нині Соборній). Частину приміщення за вказаною адресою винаймало товариство, яке й надало 1 кімнату Федьковичу. Тут він став редагувати першу українську політичну газету «Буковина» та допомагав Омеляну Поповичу видавати «Бібліотеку для молодіжи».

У 1876 р. Юрій Федькович завершує поетичний цикл «Дикі думи», що є своєрідним підсумковим оглядом художніх ідей і мотивів його поезії (надрукований у журналі «Правда» та окремим відбитком). Початком того ж року датовано «Повісті Юрія Федьковича» ‒ книгу, видану заходами М. Драгоманова в Києві й складену з оповідань, що доти публікувались у періодиці. Проте автор на той час уже втратив інтерес до прози, зосередившись на писанні драматичних творів.

Художню спадщину Юрія Федьковича становлять твори багатьох жанрів поезії, прози та драматургії. В поезії майстра – найповніше та найяскравіше виражений романтик, що не виключає, втім, елементів сентименталізму й навіть (у кількох ранніх віршах) залишків класицизму. Менше романтичних рис бентежності самотньої душі героя, поривань до незнаного містять драми й проза письменника, для яких характерні ознаки сентименталізму та просвітницького реалізму.

Юрій Федькович помер 11 січня 1888 р.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: серпень, 2025