Embedded Files
Відома українська журналістка, письменниця, громадська діячка Уляна Володимирівна Старосольська (псевдонім і криптонім: У. Любович) народилася 31 березня 1912 року в родині відомого адвоката Володимира Старосольського та піаністки, громадської діячки Дарії Шухевич.
У 1930 році закінчила гімназію, згодом економічні студії та вищі курси журналістики у Познанському торговельному університеті.
Як і обох її старших братів, життя Уляни було тісно зав’язане з Пластом (Національна скаутська організація України). Юність її припадає на часи розквіту Пласту в Галичині у 1920-х роках. Була курінною 33-го куреня ім. Ольги Кобилянської у Львові. Після заборони Пласту у 1930 році Уляна продовжує діяльність у підпільному Пласті, а з часом стає однією з його активісток. Членкиня 14 куреня УУСП «Санітарки». Після заборони Пласту була коменданткою новацьких таборів на Остодорі, долучалася до організації таборів на Соколі. Працювала в системі кооперації (Львів), у ж. «Нова хата», «На сліді» (1936-39), «Господарсько-кооперативний часопис» (1937-39 рр.).
З початком Другої світової війни на долю родини Старосольських випали страшні випробування. Батька Володимира у 1939 році засудили на 10 років ув'язнення у Маріїнській в’язниці Сибіру, де й замордували голодом. Уляну з братом Ігорем та матір’ю заслали в Казахстан, де вона працювала в колгоспі. Мати не витримала важких умов життя на засланні. У 1946 році, під час репатріації колишніх громадян Польщі, друзі-поляки допомогли Уляні переїхати з Казахстану до Польщі. А в 1967 році на запрошення старшого брата Юрія, що мешкав з родиною у Вашингтоні, вона переїхала до США.
Багато років редагувала й упорядкувала книжки українських письменників та поетів. Авторка книги «Розкажу Вам про Казахстан», збірки «Нариси, інтерв'ю, есеї». Від 1972 до 1990 року Уляна Старосольська була головною редакторкою журналу «Наше життя», часопису Союзу українок Америки, до 64-го відділу якого належала. Від 1984 року була членкинею Пен-клубу, членкинею-кореспонденткою НТШ. А у 1995 році стала членкинею Спілки письменників України.
Свою пластову діяльність у діаспорі Уляна відновила в курені «Ті, що греблі рвуть». Від початку 1990-х вона утримувала тісний контакт з Україною, періодично відвідувала Львів, брала участь у відновленні Пласту в Україні.
Завдяки спільній праці Уляни з братом Юрієм у США вийшов друком номер «Вісника НТШ», де зібрано найповнішу інформацію про життя та діяльність Володимира Старосольського. Попри проблеми із зором подруга Уляна зуміла опрацювати рукописи та видати друком спогади брата Ігоря, який залишився в СРСР і пройшов через жорна більшовицьких репресій. На схилі літ Уляна професійно впорядкувала пластовий спадок старшого брата, Юрія Старосольського, та передала його на зберігання в бібліотеки та пластові музеї. Їй пощастило діждатися встановлення меморіальної дошки батькові Володимиру Старосольському у Львові. 2004 року під час урочистого відкриття таблиці подруга Ляся востаннє відвідала рідне місто.
Через нелегку долю Уляні так і не вдалося створити власну сім'ю, проте її добра душа та розумне слово, невпинна праця на благо України та української громади в діаспорі завжди приводили її до добрих людей різних поколінь, що не дозволяли Уляні почуватися самотньою.
Уляна Старосольська – це одна з тих постатей, що продемонстрували, як можна і потрібно залишатися пластуном протягом усього свого життя.
Померла 4 грудня 2011 року у США на 100-му році життя.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: березень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse