Embedded Files
«Найдорожчою темою, а отже й ідеалом, для мене завжди були і залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах» Григір Тютюнник.
Відомий український письменник-прозаїк, перекладач, педагог, один з найталановитіших українських прозаїків ХХ століття Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині у селянській родині. Рано зіткнувся з репресіями. Батька, Михайла Васильовича, репресували у 1937 р., коли Григорію не було й 6 років. Дитяча пам’ять зберегла спогади, як батька виводили з хати, як біг аж за село за «чорним вороном». По Михайлові Тютюннику не залишилося ні фотографії, ні могили, тільки 1958 року прийшло повідомлення, що за рік його було реабілітовано посмертно за браком складу злочину.
За місяць до того заарештували й розстріляли батькового старшого брата Павла Тютюнника. Раніше, в 1930-му, жертвою репресій став і дід Григора Тютюнника по матері, Михайло Тимофійович Сивокінь.
Щоб врятувати від переслідувань «сина ворога народу», Григора взяв на виховання батьків брат Филимон Васильович Тютюнник, що мешкав з дружиною у смт Щотове на Луганщині. Важкі умови дитинства стали основою багатьох тем та сюжетів майбутніх творів.
У 1946 році навчався в Зіньківському ремісничому училищі № 7, бо там одягали та годували. Закінчивши училище, одержав спеціальність слюсаря і працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся до Шилівки. Не відпрацював належних трьох років на заводі, за що відсидів 4 місяці в колонії. Коли вийшов, повернувся на Донбас, будував МиронГРЕС, слюсарював, працював в колгоспі, на відбудові шахт у Донбасі, а також береться за самоосвіту.
У 1951 р. Григір Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом на Далекому Сході. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо. Після служби вперше пробує писати. Значний вплив на формування літературних смаків, на ставлення до літературної праці справив його брат – письменник Григорій Тютюнник.
У 1957-1962 pp. майбутній письменник навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті. Саме тут він захопився літературною працею і самоосвітою. Саме тут він захопився літературною працею, редагував журнал «Промінь».
1961 року в журналі «Крестьянка» побачило світ перше оповідання Григора Тютюнника «В сутінки», написане російською мовою. Автор невдовзі переклав свій твір на українську й відтоді писав лише рідною мовою. Після завершення навчання в університеті Григір Тютюнник виїхав на Донбас, учителював у вечірній школі. 1963 року письменник перебрався до Києва, працював у редакції газети «Літературна Україна», в сценарній майстерні Київської кіностудії їм. О. Довженка, у видавництвах «Радянський письменник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка». Згодом повністю віддався літературній праці, член Спілки письменників України з 1966.
«Живописцем правди» назвав Григора Тютюнника незабутній Олесь Гончар. Майстер у жанрі малих форм (оповідання, новела) та оригінального стилю, творець літературного типу «дивака», тонкий психолог, Григір Тютюнник звертався до проблем, що є суголосними й сьогоденню.
Творчий доробок письменника – близько 40 новел, 5 повістей (одна – незавершена), низка нарисів, статей, спогадів, серед яких збірки новел «Зав'язь» (1968), «Деревій» (1969), «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжки для дітей «Ласочка» (1970), «Лісова сторожка» (1971), «Степова казка» (1973), повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу» (1978). У 1980 р. письменнику присуджено літературну премію ім. Лесі Українки (за твори «Климко» і «Вогник далеко в степу»). Письменник відтворює світ у душах і серцях своїх героїв через їх почуття. Художній світ – світ як просторова точка і світ як мрія особистості.
Літературний спадок Тютюнника можна вмістити лише в одному томі на 600 сторінок, але він став класичним надбанням нашої літератури та потребує сучасної інтерпретації та, найперше – це необхідність дослідження специфіки його психологізму. Психологізм творчості Гр. Тютюнника – основа розкриття внутрішнього світу особистості та її психічного стану в зіткненні із зовнішнім навколишнім світом. В новелах, оповіданнях і повістях письменника художньо відтворюються не подія, а почуття, внутрішній світ і стан героїв. Суспільні ж явища постають через почуттєву реакцію героїв на них.
Григір Тютюнник – лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989, посмертно) за «Твори» у двох томах. Твори письменника ще за життя були перекладені майже всіма європейськими мовами – англійською, білоруською, болгарською, вірменською, естонською, литовською, молдавською, німецькою, польською, російською, словацькою, а також китайською, японською, хінді.
Не бувши в змозі в усій повноті реалізувати свій талант в атмосфері чиновницького диктату над літературою, 6 березня 1980 р. Григір Тютюнник покінчив життя самогубством.
Григір Тютюнник понад усе любив Україну, свій народ і служив йому вірою та правдою. Він мріяв ще багато написати для прийдешніх поколінь, але не встиг.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse