24 травня народився Михайло Панасович Стельмах
Один із видатних художників слова, український поет і прозаїк, драматург і фольклорист Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року у селі Дяківці Літинського району на Вінниччині в родині незаможного хлібороба. Перші його спроби писати вірші припадають на тридцяті роки, коли він по закінченні Вінницького педагогічного інституту (1933) вчителює спочатку на рідному Поділлі, а потім у школі села Літки на Київщині. Паралельно з роботою вчителя Михайло Стельмах працює і як збирач народних пісенних скарбів; пізніше (після Другої світової війни) він деякий час вдосконалював професійні навички фольклориста на посаді наукового співробітника в Інституті фольклору та етнографії АН УРСР.
У 1941 році вийшла його перша збірка поезій «Добрий ранок» під редакцією А. Малишка. Перебуваючи у лавах Радянської Армії, Михайло Стельмах зустрів Другу світову війну. У 1941 р. отримав важке поранення в голову і спину, а після тривалого лікування – знову пішов на фронт. Списаний медкомісією зі служби в артилерійській частині, Михайло працює спеціальним кореспондентом газети «За честь Батьківщини» (Перший Український фронт). Вилікувавши друге важке поранення (липень 1944 р.), він повертається до лав захисників Вітчизни й закінчує війну на німецькій землі.
У 1942 році, під редакцією М. Рильського вийшли дві збірки фронтових віршів Михайла Стельмаха «Провесінь» і «За ясні зорі» (1942), а у 1943 році з'явилась книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Ю. Яновського.
У 1943 році Михайло Стельмах почав роботу над вимріяним ще до війни великим прозовим твором «Велика рідня», праця над яким тривала вісім років. Роман був нагороджений Державної премії Союзу РСР.
Михайло Стельмах автор творів: «Кров людська ‒ не водиця», «Хліб і сіль», «Правда і кривда», «Дума про тебе», «На Івана Купала (Дума про Морозенка)», «Зачарований вітряк», «Кум королю», «Дума про любов» та ін. Своїми творами М. Стельмах показав духовне багатство, мужність і працелюбність українців, лагідність та поетичність української душі. Письменник підніс рідне слово до вершин українського письменства XX ст., відтворив глибинні площини народного життя, визначальні ознаки української ментальності, змалював типові народні характери.
Поетична творчість Михайла Стельмаха зменшується: після виходу збірок «Шляхи світання» (1953) та «Жито сили набирається» (1954) письменник обмежується упорядкуванням двох книг вибраного – «Поезії» (1958) і «Мак цвіте» (1968) – та виданням кількох книжечок для дітей.
Помер письменник 27 вересня 1983 року.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Пропонуємо переглянути віртуальну виставку «Син Подільської землі, співець її краси і слави»