22 травня 1861 року відбулося перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева
«Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...»
Т. Шевченко
Спершу поета поховали на Смоленському кладовищі у Санкт-Петербурзі. П’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі. Потім його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу, 26 квітня (8 травня) 1861 р. перенесли через весь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею перевезли до Москви.
Далі шлях процесії пролягав через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитрівськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бобровицю, Бровари до Києва.
Випрягши коней із воза, студенти Університету Святого Володимира пронесли труну Ланцюговим мостом і далі набережною до церкви Різдва Христового на Подолі.
8 (20 травня) 1861 р., на пароплаві «Кременчук», останки Кобзаря перевезено до Канева.
Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі.
Брати Т. Шевченка хотіли поховати Тараса біля стін Успенського собору, але Григорій Честахівський, який супроводжував прах великого поета, зумів відстояти виконання останньої волі Тараса.
10 (22 травня), після панахиди в церкві, прах віднесли на Чернечу гору. Туди ж перенесли дерев’яний хрест, який був встановлений на могилі.
Дорогу, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленим віттям, і вона була схожа на зелений килим. Попереду несли Кобзарів портрет, аби весь стрічний люд бачив того, про кого лише чув. Над домовиною Шевченка на місці поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Такою могила була до 80-х років ХІХ століття.
На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест, впорядковано земляний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудовано хату для доглядача. У 1889 році влаштовано перший музей Шевченка. У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було створено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел