23 квітня народився Василь Сидорович Земляк
Український письменник і кіносценарист чеського походження, лауреат Шевченківської премії Василь Сидорович Земляк (справжнє ім'я Василь Сидорович Вацик) народився 23 квітня 1923 року в с. Конюшівка (нині Липовецький район Вінницької області) у селянській родині.
До 1937 року Василь навчався у Миколаївській неповно середній школі, а з восьмого класу – в Йосипівській середній школі. Закінчивши середню школу, він вступив до Харківського авіаційного училища, мріючи стати льотчиком. Але війна перервала навчання: вісімнадцятирічний юнак потрапив на фронт.
Разом зі своїми товаришами він став на шлях боротьби з німецько-фашистськими загарбниками. В лютому-березні 1942 року група в складі Василя Сидоровича, Корнюка, Моркеса розпочали диверсійні акти на території Самгородоцького району. В травні цього ж року на дорозі між Махнівкою і Калинівкою, між станціями Миколаївка та Голендри пустили під укіс ворожий ешелон. Влітку 1943 року на Юзефо-Миколаївському цукровому заводі створено підпільну групу. В її складі й продовжував боротьбу Василь Сидорович.
Перші нариси та оповідання Василь Земляк опублікував у 1945 р.
Після війни навчався на заочному відділі Житомирського сільськогосподарського інституту, працював у газеті, на кіностудії імені Олександра Довженка. Прийшов в українську літературу в 50-ті роки після появи друком двох його повістей – «Рідна сторона» (1956) та «Кам’яний брід» (1957), які він присвятив темі українського повоєнного села. У лютому 1957 його було прийнято до Спілки письменників України. Славу визначного майстра прози принесли романи ‒ дилогія «Лебедина зграя» (1971) і «Зелені млини» (1976). Ці твори були відзначені Державною премією ім. Т.Г. Шевченка за 1978 рік.
З під його пера вийшли повісті «Кам’яний Брід», «Гнівний Стратіон».
В 1963–1966 роках ‒ головний редактор Київської кіностудії ім. О. Довженка.
У літературі XX ст. Василь Земляк підніс до вершини так звану химерну прозу, започатковану ще Майком Йогансеном, підхоплену О. Ільченком, яку успішно розробляв Є. Гуцало, а згодом ‒ В. В. Дрозд, В. Яворівський та ін.
Помер письменник на 54-му році життя в 17 березня 1977 року. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел.