«Читаю новели Анатолія Колісниченка. Талант! У них, у наших молодих (принаймні багатьох) поетика досконаліша за поетику традиційної української прози; а якщо й не досконаліша, то, безперечно, сучасніша, ближча нинішньому читачеві. Пишуть ощадно, енергійно, сміливо опускаючи все, без чого можна обійтися. Почувається школа Стефаникова, а також добрий вплив Шукшина». Олесь Гончар
Український письменник, перекладач, літературознавець Анатолій Іларіонович Колісниченко народився 15 лютого 1943 року в селі Косанове, Гайсинського району, Вінницької області. Навчався у Кузьминецькій середній школі (1950-1960), потім у Немирівському педагогічному училищі ім. Марка Вовчка (1960-1962), де здобув спеціальність учителя – вихователя молодших класів. По закінченні працював учителем Кам’янської школи-інтернату на Запоріжжі.
У 1968 році закінчив філологічний факультет Одеського державного університету імені І. І. Мечникова (нині Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Працював інструктором Гайсинського райкому комсомолу, очолював обласне відділення Укрлітфонду. В Одеському медичному інституті (1968) викладав російську мову для іноземців.
Працював на Одеському телебаченні сценаристом, згодом став завідувачем відділу (1969-1973). Був депутатом Одеської обласної Ради народних депутатів (1985–1990). Викладав на кафедрі української літератури філологічного факультету Одеського державного університету імені І. І. Мечникова (старший викладач) з 1993 р.
У 1996 році Анатолію Іларіоновичу було присвоєно ступінь кандидата філологічних наук. У 2002 р. він став доцентом кафедри новітньої літератури та журналістики в цьому самому університеті. 1 вересня 2012 року у зв'язку із закінченням терміну дії строкової трудової угоди звільнився з Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. Член Національної спілки письменників України з 1968 р. Протягом 1978-1986 рр. очолював правління Одеської організації СПУ.
Дебютував Анатолій Іларіонович новелами «Язичник» і «Лянка» у журналі «Дніпро» (1966). Є автором монографії «Феноменологія генія і катастрофа кентавра» (1997-1998), присвяченої Миколі Хвильовому, одному із найяскравіших митців Розстріляного Відродження. У своїй творчості використовував елементи символіки, легенд, притч і схилявся до філософії екзистенціалізму, постмодернізму.
У творчій спадщині А. І. Колісниченка понад 50 видань. Він автор низки книг новел і повістей. Перше окреме видання – книга повістей і новел «Дві притчі одного дерева» – побачила світ 1967 року; першим надрукованим романом став роман «Птахи у відкритому морі» (1979). До збірки новел «Новели: вибране» (1988) передмову написав тодішній голова Спілки письменників України В. О. Яворівський. 2009 року вийшов друком роман у новелах «Євангеліє від Гоголя».
За двома його сценаріями були зняті фільми «Далекий голос зозулі» та україномовна стрічка «Женихи» (1985, студія ім. О. Довженка).
Як вчений написав понад 100 критичних робіт, що присвячені дослідженню літератури ХХ століття, зокрема творчості Г. Сковороди, Т. Шевченка, М. Хвильового, П. Загребельного тощо. Можна виокремити вивчення таких тематичних пластів як «Теоретичні питання літературознавства», «Одесика», «Театро- і краєзнавство» та наукові статті, що присвячені вченим-вчителям одеської школи літературознавства, зокрема Г. А. В’язовському, І. М. Дузю, В. В. Фащенку, Є. М. Прісовському.
А. Колісниченко – лауреат літературних премій імені Юрія Яновського (1988) та Олеся Гончара (2003).
Помер Анатолій Іларіонович Колісниченко 12 квітня 2015 року в Одесі від серцевого нападу.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: лютий, 2025
‼ Книжкова поличка
Наукова бібліотека ДБТУ знайомить з романом-легендою Анатолія Іларіоновича Колісниченко «Полумʼя тополі». Книгозбірня має це видання у своєму фонді. Дія роману розгортається в окупованому німецькими військами селі Самосуди в роки Другої світової війни. Драматичне і трагічне природно поєднується тут з гірким, солоним сміхом, цілком реальне ‒ з майже фантастичним, але художньо ймовірним…