Видатний український математик, розробник української математичної термінології, академік АН УРСР Михайло Пилипович Кравчук народився 9 жовтня 1892 р. в селі Човниця Ківерцівського повіту на Волині в сім'ї землеміра. Батько його, Пилип Йосипович, син селянина-шевця, закінчив Петровсько-Розумовську академію (нині – Московська сільськогосподарська академія ім. К. Тимірязєва). Мати, Адельфіна Фрідріхівна, німкеня за походженням, була освіченою жінкою, вільно володіла польською, французькою, німецькою мовами, грала на фортепіано. Впродовж деякого часу, не маючи архівних даних, вважали, що її ім'я Фредеріка. У сім'ї Кравчуків розмовляли українською мовою, хоча діти вчили й польську, французьку, німецьку.
Після закінчення із золотою медаллю гімназії в Луцьку в 1910 р. Михайло Пилипович Кравчук закінчив фізико-математичний факультет Університету Святого Володимира в Києві. Першими викладачами студента Михайла Кравчука були видатні математики В.П.Єрмаков, Д. О. Граве, Г. В. Пфейффер, Б. Я. Букреєв. Уже у студентські роки він опублікував перше самостійне дослідження з теорії комутативних матриць. Професор Дмитро Граве вважав його одним з найталановитіших своїх учнів і попросив залишити при університеті як професорського стипендіата для підготовки до наукової та викладацької роботи.
У 1914 р. М. Кравчук закінчує університет з дипломом І ступеня і за клопотанням професорів Граве та Букреєва залишається при університеті для підготовки до професорського звання.
Успішно склавши магістерські іспити, М. Кравчук 5 вересня 1917 р. прочитав свою першу (випробну) лекцію з предмета чистої математики «Про функції, що справджують теорему додавання» та лекцію з теорії множин і здобув звання приват-доцента. Він викладає математичні дисципліни в Українському народному університеті, політехнічному, архітектурному, ветеринарно-зоотехнічному та сільськогосподарському інститутах, у першій і другій українських гімназіях. У цей період М.П.Кравчук публікує свій курс лекцій з геометрії та перший переклад українською мовою відомого підручника з геометрії Кисельова, разом з академіком Федором Калиновичем укладає тритомник українського математичного словника.
Михайло Кравчук був вчителем всесвітньо відомих у майбутньому конструкторів ракетної та космічної техніки, академіків Архипа Люльки, Сергія Корольова та Володимира Челомея.
Одна за одною з’являються друковані праці Михайла Кравчука. Ряд глибоких результатів з теорії білінійних форм та лінійних перетворень завершується докторською дисертацією «Про квадратичні форми та лінійні перетворення», яку вчений блискуче захищає 1924 року.
Це був перший в УРСР захист докторської дисертації. 1925 року Михайлу Кравчукові було присвоєно звання професора. Далі Кравчук займається питанням узагальненої інтерполяції. Доповідь про свої висновки він зачитав на ІІ Міжнародному математичному конгресі в Торонто в 1924 р. Через чотири роки український вчений їде на Міжнародний математичний конгрес в Італію.
У 1929 році Михайла Кравчука обрано дійсним членом Всеукраїнської академії наук. Він став наймолодшим академіком – у віці 37 років.
Михайло Кравчук – автор понад 180 наукових робіт, в тому числі більше десятка монографій з різних галузей математики. Його наукові результати дістали міжнародне визнання.
1937 року для української культурної і наукової еліти настали чорні часи. У республіканській пресі з’являються погромні статті проти професора Кравчука. Кравчука звинувачують у націоналізмі (ще б пак – математичні праці писав українською!), шпигунстві, антирадянщині. 21 лютого 1938 року його заарештували.
Вченого було засуджено до 20 років в’язниці та 5 років заслання. Судове засідання тривало пів години. Небагатьом вистачило громадянської мужності стати на захист ученого. Серед таких сміливців були Й. Погребинський, Ю. Соколов, О. Смогоржевський, М. Чеботарьов, П. Бондаренко, В. Зморович. В останньому слові вчений просив надати йому можливість закінчити розпочату справу з математики.
З Києва його відправили до Владивостока, звідти у трюмі суховантажного судна «Джума» до Магадана, а далі – у зловісні колимські копальні.
Остання адреса Михайла Кравчука: Магадан, Хабаровський край, 72-й кілометр, Інвалідне містечко.
Зі спогадів колишнього в'язня Миколи Попова: «У цих жахливих умовах зустрів я в 1942 році на Мальдяку українського академіка, знаменитого математика Михайла Пилиповича Кравчука. Було йому, мабуть, літ п'ятдесят. Повернувшись із шахти, він влаштувався біля залізної пічки, діставав свої папери, робив записи – якісь математичні викладки. Добре пам'ятаю, що свої труди він періодично здавав табірному політкерівнику – лише за таких умов йому вдалось добитись дозволу на заняття такою справою...» «Я здійснив велике математичне відкриття, над яким працював 20 років», – написав з Колими вчений своїй дружині, але рукопис цей зник.
9 березня 1942 року Михайла Кравчука не стало… Вже мертвого, вранці, його тричі бив наглядач металевою палицею, щоб ставав до роботи, свідчив його сусід по нарах.
1956 року, за низкою раніше марних клопотань дружини Михайла Кравчука, вченого було реабілітовано «за відсутністю складу злочину».
Відомо, що Джон Вінсент Атанасов, американський фізик, математик та інженер-електрик болгарського походження, при створенні першого комп'ютера користувався з наукового доробку вченого. Лише у 2001 році праці Михайла Кравчука були використані в Америці у 15 наукових статтях.
Результати досліджень М.П. Кравчука нині широко використовуються у США, Японії, Франції, Німеччині, Малайзії та інших країнах у зв'язку з розвитком прикладної математики та комп'ютерних наук. Так, у 2003 р. науковці Університету Малайї (Малайзія) запропонували новий метод оброблення та реконструкції зображень за допомогою моментів Кравчука. У 2006 р. грецькі вчені доповіли про тривимірні пошукові алгоритми, побудовані на тривимірних моментах Кравчука для оброблення тривимірних зображень. У 2009 р. група вчених із Франції, США та Німеччини показала ефективність застосування зважених тривимірних моментів Кравчука як засобу аналізу даних для розпізнавання характеру пухлин. Використання поліномів та перетворення Кравчука в теорії кодування, розпочате ще в 70-х роках ХХ століття, активно триває і нині. Численні наукові ідеї М.П. Кравчука вивчатимуться, поглиблюватимуться, розвиватимуться, адже його математичний геній далеко випередив свій час.
Лише у 1967-1968 рр. до 75-річчя з дня народження великого математика з'явилися перші публікації про нього: брошура М.О.Сороки «Поет німого числа», статті Н.О. Вірченко, В.О. Добровольського та ін.
Повною мірою вдалося повернути з небуття імʼя Михайла Кравчука після здобуття Україною незалежності. У 1992 р. ім'я Михайла Кравчука було занесене ЮНЕСКО до Міжнародного календаря визначних наукових діячів. З ініціативи Ніни Вірченко, цього ж року, відбулася перша Міжнародна наукова конференція імені Михайла Кравчука, присвячена 100-річчю з дня його народження.
У 1992 р. в селі Човниця стараннями сім'ї Степана та Євгенії Лукашуків відкрили кімнату-музей і встановили погруддя Михайла Кравчука. Але сесія Завітненської сільської ради у 2001 році ухвалила рішення про недоцільність будівництва музею на його батьківщині.
У Луцьку встановлено меморіальну дошку Михайлу Кравчуку на приміщенні колишньої гімназії, де навчався майбутній учений. Луцька гімназія № 21 нині має ім'я математика й розташована на вулиці академіка Кравчука. У 2012 році під час урочистостей, присвячених 110-річчю від дня народження, у ній було відкрито кімнату-музей видатного вченого.
У 2003 році на території Політехнічного інституту в Києві, вперше в Україні, відкрито пам'ятник всесвітньо відомому математикові Михайлові Кравчуку з його словами «Моя любов це Україна і математика».
20 вересня 2012 р. Національний банк України ввів в обіг пам'ятну монету номіналом 2 гривні, присвячену М. П. Кравчуку.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел