17 лютого народився кардинал Йосиф Сліпий

З 1922 р. – професор догматики греко-католицької Львівської духовної семінарії, з 1926 — її ректор. Голова Богословського наукового товариства, редактор щоквартальника «Богословія» та інших релігійних видань. Член кураторії Українського національного музею у Львові. Заступник голови Українського католицького союзу – громадсько-релігійної організації, заснованої 1931 р. митрополитом Андреєм Шептицьким для християнського розвитку суспільства та участі в суспільному житті. Від 14 квітня 1929 р. Й. Сліпий – ректор Львівської Богословської академії.

Під час першої радянської окупації Західної України 22 грудня 1939 р. митрополит Андрей Шептицький, за згодою Папи Пія XII, висвятив таємно Йосифа Сліпого на єпископа з правом наступництва та з титулом архієпископа Серрейського.

30 червня 1941 р. у Львові Українські Національні Збори, з ініціативи Організації українських націоналістів під проводом Степана Бандери, проголосили Акт відновлення Української держави. «Актом 30 червня 1941 p. український народ заманіфестував перед цілим світом і перед історією, що він бажає сам керувати своїм життям і що він готовий боронити своє право на вільне життя у своїй власній, самостійній державі перед імперіалістичними зазіханнями кожного ворога і за кожних умов», – наголошувалося в документі. ОУН розглядала цей крок як перший на шляху до відновлення Української Держави у Києві. Йосиф Сліпий підтримав проголошення державності.

1 листопада 1944 рр. Йосиф Сліпий очолив Галицьку митрополію. З другим приходом радянської влади Українська греко-католицька церква була розгромлена. Всі ієрархи УГКЦ заарештовані й засуджені таємним судом у Києві на тривалі терміни ув'язнення, з якого більшість не повернулися. 11 квітня 1945 р. митрополит Йосиф Сліпий був засуджений до 8 років каторжних робіт. Через рік у Львові відбувся організований НКВД псевдособор, який оголосив про розрив з Ватиканом і «возз’єднання» з Російською православною церквою. (Довідково: Церква діяла в СРСР у підпіллі аж до кінця 80-х років, коли масовий рух за легалізацію УГКЦ змусив тодішнє керівництво СРСР піти на поступки: «Декларацією Ради у справах релігій» від 20 листопада 1989 р. де-факто було визнано права репресованої церкви).

Слідчі НКВД не раз пропонували Йосифові Сліпому перейти до російського православ'я. Спокушали високими церковними посадами, зокрема – митрополита Київського РПЦ. Але він незмінно й категорично відкидав такі пропозиції, а отже, послідовно діставав нові й нові строки – у 1953, 1957, 1962- му – загалом 18 років…

У таборах втратив здоров’я. Його катували – ламали руки, ноги, був обморожений, тяжко хворів на серце й легені, не раз балансував між життям і смертю (згодом Сліпий із вдячністю згадував в’язня-капелана литовських «Лісових братів», який дивом дістав пеніцилін для уколів і врятував недужому життя; та вояків УПА, котрі всіляко намагалися полегшити його долю).

На початку 1963 р., в період «відлиги», радянська влада зглянулася на клопотання папи Івана XXIII, а також президента США Джона Кеннеді та інших державних діячів: митрополит вийшов на волю. Очевидці розповідають, що першим його питанням було: «Чи стала вільною Церква?».

Прибув до Риму, оселився у Ватикані й одразу розпочав боротьбу за звільнення рідної Церкви.11 жовтня 1963 р. у виступі на ІІ Вселенському соборі Католицької церкви митрополит Йосиф Сліпий пропонує утворити Помісну Українську католицьку церкву на чолі з патріархом. У грудні Ватикан визнає його Верховним архієпископом. 25 січня 1965 Папа Павло VI іменує його кардиналом. Попри те, що католицька столиця визнала створення патріархату «не на часі»,1969 р. Синод УГКЦ ухвалив патріархальний устрій, а Й. Сліпий отримав титул патріарха.

Прикметно, що під час аудієнції Папа Іван-Павло II, виявляючи велику повагу до страдника за Віру, всупереч протоколу підвівся й сам підійшов його привітати.

За сприяння Йосифа Сліпого був побудований греко-католицький Собор святої Софії, відновлений парафіяльний храм Жировицької Матері Божої, засновані Український Католицький Університет св. Климента, монастир о.Студитів у Кастель-Гандольфо біля Рима.

Теософські праці Й. Сліпого у восьми томах були видані УКУ в 1968-1976 рр.

Помер кардинал Йосиф Сліпий у 1984 в Римі, був похований у соборі св. Софії.

Блаженніший вірив, що Україна неодмінно стане вільною, тож заповідав: «Як воплотиться наше видіння і восстане на волі наша Свята Церква і наш український нарід, занесіть мою домовину, в якій спочину, на рідну українську землю, і покладіть її у храмі святого Юра у Львові, біля гробниці Слуги Божого Андрея».

7 вересня 1992 р., в незалежній Україні, була виконана остання воля кардинала Йосифа Сліпого – його тлінні рештки урочисто перепоховали у крипті церкви Святого Юра.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел 

Оновлено: лютий, 2025