20 червня   народився Іван Якович Антипенко

Український письменник, прозаїк, драматург, гуморист, фейлетоніст, журналіст Іван Якович Антипенко (псевдоніми: Анатоль Гак, Антоша Ко, Мартин Задека) народився 20 червня 1893 р. на хуторі Запарчів поблизу Гуляйполя на Запоріжжі.

Перший вірш був надрукований у 1909 р. у газеті «Рада». У 1913 р. був ув'язнений за підпільну діяльність. Вищу освіту здобув у Київському інституті народної освіти (1919‒1922). Став членом літературної спілки «Плуг», Українського товариства драматургів і композиторів, створеної у 1932 р. Спілки письменників. У роки війни виявився на окупованій ворогом території, у 1941‒1943 рр. працював фейлетоністом у газеті «Нова Україна» у Харкові.

Автор гумористичних творів «Лопанські раки» (1926), «Радіоінваліди» (1927), «Свиняче сальдо» (1927), «Головбухова борода» (1927), «Роман з партійкою» (1928), «Полотняні дзвони» (1929), «Тридцять гуморесок» (1930); оповідань і фейлетонів «На двох трибунах» (1966); романів «Молода напруга» та «Золоті Ворота» (1941); п'єс «Студенти» (1924), «Родина Пацюків» (1927), «Людина в окулярах» (1922); спогадів «Від Гуляй-Поля до Нью-Йорку» (1973); драми «Тіль Уленшпіґель» (1925) та інших творів.

 У 1943 р. виїхав до Західної України, потім емігрував до Німеччини. Поселився в Новому Ульмі, працював у редакції тижневика «Українські вісті» мовним редактором і фейлетоністом. У повоєнний час емігрував до США (1949), працював робітником у Філадельфії (штат Пенсільванія, США).

Помер 4 грудня 1980 р. у Філадельфії (США).

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел