14 жовтня народився Віктор Федорович Баранов

Київ поглинув Віктора всього від маківки до п'ят, до останньої клітини єства й найпотаємніших закутків душі. У перші місяці студентства йому здалося, що це було найбільше земне щастя – відчувати, усвідомлювати себе частинкою найгарнішого у світі міста. Київ надихав на поезію! Саме вона допомогла Віктору отримати п'ятірку на вступному іспиті з української мови та літератури. Незабутньою сторінкою студентських років В. Ф. Баранова була літературна студія імені Василя Чумака (скорочено «СіЧ». Вони сходилися туди для читання віршів і малої прози. Там спалахували гарячі слова, битви довкола прочитаного. Відверто, але без образ і принижень. Запрошували на засідання «СіЧ» тих, кого шанували й чиї поради хотіли чути. Приходили до студії Леонід Первомайський, Іван Драч, Віталій Коротич.

З роками Віктор Федорович відчував, що його сп'яніння Києвом поволі вивітрювалось. Казковий образ столиці поступався місцем конкретним реаліям. Отже, захоплення Києвом, зароджене ще в дитячій уяві, мало-помалу минало. Проте приходило й розуміння, що саме в цьому місті українська ідея живе постійно.

У 1972 році Баранов Віктор Федорович зустрів жінку своєї мрії. Закохався на все життя. Почуття було взаємним. В 1973 році Віктор Федорович і Лідія Петрівна одружилися. 1974 році Віктор Баранов закінчив філологічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка. Працював на видавничій роботі.

Він багато і плідно працював. У літературі дебютував збіркою віршів «Народження полум’я» у 1978 році, у 1980 – книга сатири та гумору «Вічний двигун». Згодом вийшла його книжка поезій «У середу рано» (1981 р.). У 1983 році Віктора Федоровича прийняли до Спілки письменників України. З 1983 року він працював секретарем Національної спілки письменників України.

Віктор Федорович автор збірок віршів: «Народження полум'я» (1978); «У середу рано» (1981); «Жоржини в маминім саду»; «Поворожи на вранішній зорі»; «Хата синьоока». Один із найвідоміших віршів Віктора Баранова «До українців» – поклав на музику Теодор Кукуруза.

Баранов В. Ф. автор збірок повістей та оповідань «Переступаючи поріг» (1985), «Смуга біла, смуга чорна»; збірки гумористичних творів і літературних пародій «Вічний двигун» (1980), а також сатиричного роману «Презент»; романів «Притула», «Смерть по-білому» (Міжнародна літературна премія імені Миколи Гоголя, 2007); «Не вір, не бійся, не проси». З 2004 року Віктор Баранов – головний редактор журналу «Київ». А з 2011 року він голова Національної спілки письменників України. Віктор Федорович змінив на цій посаді Володимира Яворівського, що очолював Національну спілку письменників України протягом десяти років. Також був головним редактором літературного журналу «Київ», віцепрезидентом Товариства «Україна-Румунія».

Читаючи твори поета, розумієш, що література збагатилась самобутнім талантом, від якого чекаєш сильного, оригінального, поетичного слова. Віктор Федорович – автор численних літературно-критичних, мистецтвознавчих, культурологічних та публіцистичних статей, вміщених у провідних українських періодичних виданнях, альманахах, колективних збірках. Баранов В. Ф. перекладав з румунської твори М. Емінеску, Т. Аргозі, Ф. Нягу, Дж. Кашбука, Л. Блага та ін.

М. В. Баранов – лауреат мистецької премії «Київ» у галузі художньої літератури ім. Євгена Плужника, премії ім. О. Гірника, Міжнародних літературних премій «Тріумф» та «Сад божественних пісень» ім. Г. Сковороди (2007), літературно-мистецької премії ім. М. Коцюбинського, заслужений діяч мистецтв України (2006 р.), нагороджений орденами Української Православної церкви Київського Патріархату (2006, 2009 рр.), орденом «За заслуги» III ступеня (2012 р.), лауреат мистецьких премій у галузі літератури. Помер В. Ф. Баранов уранці 30 липня 2014 року після тривалої тяжкої хвороби.

У 2018 році вийшла збірка вибраних поезій Віктора Баранова під назвою «Я світ перевертав – і світ корився!..». Ця посмертна збірка поезій – духовний погляд Поета на останні десятиріччя, його щира любов і щемка печаль, біль і тривога за майбутнє.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел