«Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!» Т. Шевченко
Ім’я Івана Петровича Котляревського викликає у кожного низку асоціацій: безсмертний парубок Еней, і незабутня Наталка Полтавка – героїня однойменної п'єси, що стала, за визначенням І. Карпенка-Карого, праматір'ю українського театру.
Письменник, поет, драматург, громадський діяч, основоположник сучасної української літератури Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 року на околиці міста Полтави у родині дрібного чиновника-канцеляриста міського магістрату, дворянина за соціальним станом. Мати письменника, Параска Жуковська, походила із сім’ї козака Решетилівської сотні. Родина була небагатою. Іноді малому Іванку доводилося вдовольнятися шматком хліба й ходити босим, але весела вдача допомагала переносити домашні нестатки.
Письменник у дев'ять років навчався в духовній семінарії в Полтаві, яку так і не закінчив – духовна кар'єра його не приваблювала. Тоді ж почав писати вірші, публікувався в сатиричному альманаху «Полтавська муха». Працював канцеляристом, вчителював у поміщицьких родинах. Водночас активно цікавився українським фольклором: вивчав життя простого люду, його звичаї та обряди, записував народні пісні.
З 1796 року перебував на військовій службі у Сіверському карабінерському полку. У 1812 році, під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію, Іван Котляревський, отримавши наказ від імператора, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-й український козацький полк (за умови, що полк буде збережено після закінчення війни як постійне козацьке військо), за що отримав військовий чин майора.
Йому судилося стати визначним українським письменником, який вперше в Україні через свої твори заговорив з українцями рідною мовою, започаткувавши нову добу в українській літературі. Літературний доробок письменника за обсягом невеликий. Це поема «Енеїда», драма «Наталка Полтавка» і водевіль «Москаль-чарівник». Історичне значення п'єс в тому, що вони написані «живою» розмовною мовою. А тому з великою пошаною і любов'ю згадуємо ім'я Котляревського, «ім'я людини теплого серця і гострого розуму, людини, що вдихнула душу живу в напівсонне тоді українське письменство» (М. Рильський). Історичне значення п'єс в тому, що вони започаткували нову українську драматургію, написану «живою» розмовною мовою, побудовану на засадах народності.
В 1794-1796 роках підготував перші три частини поеми «Енеїда», написаної на сюжет однойменного твору римського поета Публія Вергілія. «Енеїда» стала першим твором в українській літературі, написаним народною мовою.
У 1816-1821 роках Іван Петрович був директором Полтавського вільного театру. Для театру в 1819 році написав драматичні твори «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», що й досі не сходять зі сцени. Активно співпрацював з талановитим актором Михайлом Щепкіним, якого допоміг викупити з кріпацтва.
В останні роки життя І. Котляревський майже не виїжджав з Полтави. У 1827 році йому довелося зайняти ще й посаду поручителя «богоугодного закладу» (так називалися тоді лікувальні заклади та притулки).
У 1835 році через хворобу Іван Котляревський залишає службу і йде у відставку. Останні роки життя він зовсім мало виходив з дому, але його безперервно відвідували друзі й знайомі. Незадовго перед смертю він відпустив на волю дві сім'ї своїх кріпаків і роздав родичам та знайомим усе своє майно.
Котляревський входив до масонської ложі «Любов до істини».
Помер письменник 10 листопада 1838 року в Полтаві. Пам'ятник на могилі поета поставив його друг Павло Стеблін-Каменський.
Пам'ятник поетові встановлено біля Українського католицького університету святого Климента в Римі. У 2004 році встановлено барельєф Котляревському і «Енеїді» в пам'ятнику літописцям Русі-України в місті Чернівці. 2010 року пам'ятник письменнику було встановлено на території військово-історичного комплексу «Бендерська фортеця» у місті Бендери (Придністров'я);
У 1952 році літературно-меморіальний музей імені Котляревського відкритий у Полтаві. 1969 року на Івановій горі у Полтаві відкрито музей-садибу в будинку, де народився і жив письменник. На території музею-садиби у 1971 році встановлено гіпсобетонне погруддя роботи скульптора Галини Кальченко. Ця жінка створила також пам'ятник-погруддя у Києві, встановлений у 1973 році.
Ім'я Івана Петровича Котляревського увічнено в назвах вулиць різних міст України, в Полтаві та Києві ім'я поета носять парки. Безліч навчальних закладів, бібліотек і навіть кінотеатрів названо на честь видатного літератора
28 жовтня 1998 року Національний банк України випустив пам'ятну золоту монету номіналом 100 гривень у рамках серії «Духовні скарби України» на честь 200-річчя першого видання «Енеїди». У вересні 2009 року в серії «Видатні особистості України» випущена срібна монета номіналом у 5 гривень, присвячена Івану Котляревському.
У 1969 і 1994 роках випускалися поштові марки, присвячені Івану Котляревському. З 2007 року в Полтаві вручається обласна премія імені Котляревського, а з 1990 року щорічно присуджується премія імені Котляревського за досягнення в галузі драматургії та театрального мистецтва. Лауреати обираються представниками Міністерства культури, Спілки письменників України та Спілки театральних діячів України.
Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел
Перевірено: вересень, 2025