27 серпня народився Юрій Іванович Яновський

У 1924 році письменник публікує перший прозовий твір ‒ новелу «А потім німці тікали» та першу збірку оповідань «Мамутові бивні» (1925), а потім дебютує як сценарист, створюючи сценарій до фільму «Гамбург» (1926). У 1926 р. Юрій Яновський стає художнім керівником Одеської кінофабрики та безпосередньо впливає на розвиток українського кінематографа. Він долучається до роботи над багатьма фільмами. Митець займається відбором і редагуванням та написанням кіносценаріїв, монтажем і створенням написів до кінострічок.

Саме Ю. Яновський привів у кінематограф Олександра Довженка. Яновський плідно працює, пише книжку нарисів «Голлівуд на березі Чорного моря» про найвідоміших майстрів кіно. Саме тут виникла ідея майбутнього роману «Майстер корабля».

Письменник переймався проблемами нового для української культури мистецтва – кінематографа, недарма його назвуть «добрим генієм українського кіно». Така творча яскрава особистість, як він, вирізнялася на тлі загальної маси. Це стало однією з причин звільнення його з посади в серпні 1927 року.

У 1941 році, письменника разом із сім'єю евакуювали в Уфу, де він редагував журнал «Українська література». Згодом Юрій Яновський став воєнним кореспондентом, багато їздив по країні. На Нюрнберзькому процесі був одним із кореспондентів, що дало йому змогу написати цикл репортажів «Листи з Нюрнберга». Життя суворо випробувало на міцність й самого письменника, і його твори. Роман «Чотири шаблі» (виданий 1930 р.) про національно-визвольну боротьбу, над яким натхненно працював письменник, майже на півстоліття було визнано ворожим і націоналістичним. Над автором нависла загроза страшної розправи. Щоб уникнути ув'язнення і тоді вже неминучого розстрілу, Яновський написав роман «Вершники» про перемогу більшовизму на теренах України який відповідав «вимогам» соцреалізму.

У 1947 р. письменник завершив роботу над романом «Жива вода». Твір зазнав гострих нападок, автора звинуватили в «буржуазному націоналізмі», затаврували як «петлюрівця». Яновський змушений був після неодноразової коректури (200 виправлень) переробити цей роман й перевидав його в далеко слабшому варіанті під іншою назвою «Мир» (1956). Постійні переслідування, послідовне, наполегливе витруювання живого духу художника призвели до того, що Яновський опинився заручником системи, став речником керівної ідеології. Свої «Київські оповідання» (1948) письменник називав наругою над власним талантом.

Спадщина письменника здобула широке визнання. Він залишив нам багатожанрову спадщину: 70 новел, оповідань, чимало поезій, повість, чотири романи, сім п’єс, кіносценарії, публіцистику. Його твори Яновського нарівні з творчістю таких визначних майстрів слова, як Павло Тичина, Микола Хвильовий, Микола Зеров, Максим Рильський, Євген Плужник, увійшли в класичний фонд літератури українського відродження першої половини XX століття.

Помер Юрій Яновський 25 лютого 1954 року в результаті лікарської помилки.

У рідному селі письменника Нечаївка створено музей його імені. Іменем Юрія Яновського в Києві в 1955 році була названа вулиця (Печерський район, Звіринець). У Кропивницькому у 1972 році відкрито меморіальну дошку на будинку, в якому мешкав з 1909 до 1919 року Юрій Яновський. На будинку письменників в Києві, де з 1939-го по 1954 рік жив і працював письменник у 1958 році встановлена меморіальна дошка.  Його ім'ям названі вулиці в Одесі, Краматорську, Кривому Розі, Кропивницькому, Львові, Баштанці, Миколаєві.

Юрій Яновський рано пішов із життя – мав трохи більш як 50 років, але залишив нам Майстер своє Слово.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: серпень, 2025