Embedded Files
Видатний вчений, математик, педагог, академік, засновник математичної школи в Україні, один із фундаторів та перший директор Інституту математики ВУАН у Києві Дмитро Граве народився 6 вересня 1863 року. Мріяв стати музикантом, навіть навчився грати на скрипці та роялі. Однак доля повела Дмитра Олександровича іншим шляхом. Замість творчості, Д. О. Граве поринув у вивчення математики. У 1881 році він закінчив гімназію. Здобув ступінь бакалавра в Петербурзькому університеті в 1885 році, а потім магістра в 1889 році, захистив його під керівництвом Пафнутія Чебишева.
Під час навчання в університеті був активним членом гуртка студентів фізиків-математиків і публікував свої праці в «Записках фізико-математичного товариства студентів Санкт-Петербурзького університету». У 1890 році почав викладати математику в інституті інженерів шляхів сполучення, а в 1892 році у вищій жіночій школі.
Дмитро Олександрович захистив дисертацію на звання доктора математики (1896) і був запрошений до Харківського університету на посаду професора математики (1897-1899), пізніше викладав у Київському університеті Св. Володимира (1899-1934).
З 1908 року, працюючи в Києві ординарним професором, започаткував знамениті наукові семінари Дмитра Граве. Відбувалися ці семінари в університеті та вдома у Дмитра Граве. Для вдосконалення університетської програми Дмитро Граве створив свою особливу програму викладання курсу «Основи нової математики», яка складалася з глибоких теоретичних пізнань, включала нові математичні течії.
У 1912 році вийшла монографія «Енциклопедія математики». Науковець написав низку підручників із сучасних розділів математики: «Теорія скінченних груп», «Елементарний курс теорії чисел», «Арифметична теорія алгебраїчних чисел», «Елементи вищої алгебри». Остання книжка стала основою першого підручника вищої алгебри, українською мовою – «Основи алгебри». Для абітурієнтів вчений уклав спеціальний підручник «Вступ до аналізу. Ірраційні числа і границі».
Характерною рисою цих книжок було те, що, хоча вони й були розраховані на студентів, проте містили найсучасніші (на той час) досягнення математики. І цим вони разюче відрізнялися від багатьох пізніших підручників, які обмежувались лише «класичними розділами».
У 1919 році Дмитра Граве було обрано академіком Української Академії наук. У 1922 році в Києві організовано науково-дослідну кафедру математики, яку Граве очолив у липні 1923 року. У цей час він переважно займався проблемами прикладної математики й механіки. Його учнями були, зокрема, такі відомі математики, як Ю. Д. Соколов, Н. І. Ахієзер, механіки М. О. Кільчевський, А. Л. Наумов.
У останній період свого життя Дмитро Олександрович активно працював у галузі механіки, очолював кафедру механіки у Київському університеті (1924-1932), написав 15 наукових робіт з питань небесної механіки, а також важливих проблем механіки твердого деформованого тіла. Став першим директором Інституту математики АН УРСР (1934).
У січні 1934 року на основі цієї кафедри було створено Інститут математики Всеукраїнської Академії наук, першим директором якого Дмитро Граве.
Математичну школу Дмитра Граве було визнано не тільки в Києві, а й в інших наукових центрах України. У свої 73 роки вчений починає колосальний проєкт ‒ написання праці «Трактат з алгебраїчного аналізу», як енциклопедію сучасної алгебри у восьми томах. Але Граве встиг опублікувати лише перші два томи й підготувати до видання третій.
19 грудня 1939 року Дмитро Олександрович Граве помер, похований у Києві.
Наукова й педагогічна творчість науковця мала величезний вплив на розвиток математики не лише в Україні, але й в усьому світі.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Перевірено: вересень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse