12 серпня  народився Євген Васильович Дзиндра

За часів Другої світової війни подружжя Дзиндри виживало завдяки дрібним замовленням для церкви.

Початок його творчої діяльності припадає на роки Другої світової війни, він був одним з організаторів Львівської скульптурно-керамічної фабрики, яка виготовляла фігури та пам’ятники для потреб нової комуністичної влади. Також він був співавтором памятника сталінській конституції, спроєктованого під час Другої світової війни Сергієм Литвиненком (пам'ятник знесли у 1941 році). Євген Дзиндра отримав львівську віллу скульпторки Яніни Райхерт-Тот, яка після війни виїхала до Кракова. У повоєнні часи цей будинок став місцем зустрічі львівських художників.

Євген Дзиндра  працював у станковій, монументальній і декоративній скульптурі, дрібній пластиці та різьбі по дереву. Створив цілу галерею портретних погрудь: Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Стефаника, Соломії Крушельницької, Людвіга Ван Бетховена, Поля Робсона, Миколи Леонтовича та ін. У Володимирі (Волинська область) височіє меморіальний комплекс жертвам фашизму, виконаний у співавторстві з Теодозією Бриж та архітектором Ярославом Назаркевичем.

Його стиль поєднував довоєнний український реалізм і методи роботи народних каменярів. Художник виконував як невеликі роботи у дереві, так і монументальні форми. На відміну від інших скульпторів, Євген Дзиндра працював над скульптурою в цілому – від проєктування дизайну до самостійної обробки каменю. Його спадщина також включає численні посмертні маски відомих українців.

Свої скульптурні твори Євген Дзиндра виконував переважно у твердих матеріалах ‒ мармурі й камені, що давало можливість втілювати образ, враховуючи специфіку матеріалу. Найвідоміші скульптури, зроблені художником – це фігури двох левів, що стоять перед входом до львівської ратуші, якими замінили попередні, зруйновані під час Другої світової війни.

Помер митець 2 вересня 1983 року у Львові.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Перевірено: серпень, 2025