27 жовтня ‒ Всесвітній день аудіовізуальної спадщини (World Day for Audiovisual Heritage)

Всесвітній день аудіовізуальної спадщини встановлений Резолюцією 33-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 33 С/53 у 2005 році та відзначається щорічно 27 жовтня. У резолюції підкреслюється, що для збереження аудіовізуальної спадщини потрібні особливі зусилля, оскільки носії інформації дуже вразливі та недовговічні.

Про те, як важливо зберігати пам'ять про минуле, зберігати кращу спадщину і досягнення людської думки для наших нащадків і для нас самих, сказано не мало. І якщо раніше подібну інформацію людина намагалася зберегти, використовуючи писемність, художнє мистецтво і відповідні для цих цілей підручні засоби культурного вжитку, то починаючи зі століття стрімкого технічного прогресу нам вдалося доповнити, роздобути та розробити абсолютно нові інструменти, що дозволяють з’єднати й минулі відомі методи, і отримати при цьому унікальне поєднання можливостей, яке зараз активно використовується для зберігання і передачі всілякої інформації.

Найбільш ефективні, функціональні та, що мають попит методи зберігання та відтворення інформації зараз, у вік цифрових технологій, настільки універсальні й доступні, що стали невіддільною частиною нашого повсякденного життя.

Аудіовізуальне мистецтво охоплює аудіо- та відеозаписи ‒ це фільми, серіали, мультфільми та інші відеоматеріали, які створюються шляхом відео та звуку.

Однією з колекцій архівного зібрання є кінодокументи, загальна кількість яких нараховує понад 12700 одиниць обліку. Це – кіножурнали, спецвипуски, кіно- і телесюжети, документальні і науково-популярні фільми, фільми-вистави, концертні програми тощо, створені вітчизняними та іноземними кіно- та телестудіями.

Серед них – кінодокументи на 16-мм плівці. Спочатку вона використовувалась у навчальних та аматорських цілях, але завдяки експлуатаційній зручності та економічності технічних засобів цей формат набув поширення і почав застосовуватися на телебаченні. У 1967 році вперше на зберігання до архіву надійшли телесюжети на 16-мм кіноплівці від Київської студії телебачення виробництва 1961 року.

Українська аудіовізуальна спадщина багата на унікальні відеороботи, які зараз у великій кількості зберігаються в Центральному державному кінофотофоноархіві України імені Г. С. Пшеничного. Матеріали в архіві надзвичайно цінні. Режисери, оператори та сценаристи УкрКіноХроніка та Укртелефільм фіксували історичні події нашої історії.

Аудіовізуальна спадщина за своїм характером вразлива. У зв’язку з цим ЮНЕСКО взяла на себе провідну роль у справі збереження цих нетривких матеріалів та обміну ними.

Створений у 1997 р. міжнародний реєстр «Пам’ять світу» налічує нині близько 200 найменувань документальної спадщини, включаючи аудіовізуальну, які мають всесвітнє значення.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел