29 грудня народився Володимир Симиренко

Володимир Симиренко був реконструктором садівництва в Україні. У 1928 році в його розсадниках було близько 40 000 гібридів плодових дерев і ягідних кущів. 1930 року він очолив організований ним у Києві (у місцевості Китаєво) НДІ плодового і ягідного господарства. У 1920–1930-х роках викладав у Київському політехнічному інституті, Полтавському та Уманському сільськогосподарських інститутах. Автор численних наукових і популярних праць та підручників із проблем садівництва. У своїх працях підкреслював, що садівництво треба розвивати насамперед на основі місцевих сортів, у другу чергу ‒ на акліматизації привізних, а далі вже на розведенні нових різновидностей. Редагував часописи «Вісник садівництва, виноградарства та городництва», «Садівництво та городництво».

8 січня 1933 року Володимир Симиренко був заарештований органами Державного політичного управління УСРР. Тоді енкаведисти спалили у каміні весь родинний архів і багато неоціненних рукописів наукових праць. Майже одинадцять місяців вчений перебував у камері смертників у Лук'янівській в'язниці. Саме там він, мабуть, на вимогу слідчих написав свою автобіографію.

Володимира Симиренка звинуватили в «участі в антирадянській терористичній організації» і засудили до 10 років ув’язнення. Перебував у Херсонській виправно-трудовій колонії. Був достроково звільнений у грудні 1937 року. Незабаром його знову заарештовують і відвозять до Луб'янки, де він проходить нове коло допитів, принижень і знущань. Але довести провини перед владою чи виявити злочинність у його науковій діяльності не вдалося.

У серпні 1937 року Володимира Симиренка призначають на посаду агронома з розсадництва Обоянського розсадницького радгоспу на Курщині. Восени 1937 року поблизу міста Обоянь він посадив свій останній сад, проте побачити його так і не встиг. У березні 1938 року заарештований втретє, засуджений до розстрілу і страчений 18 вересня у Курську. Місцем поховання Володимира Симиренка вважають урочище «Солянка» в міській зоні Курська.

Тоді ж з українських книгозбірень вилучили й спалили його книги, часописи з його статтями. Заборонили й знищили наукові твори і його батька ‒ всесвітньо відомого ученого, садівника та помолога Левка Симиренка, сплюндрували Мліївську дослідну станцію, симиренківську садибу Платонів хутір, зруйнували родинну симиренківську Свято-Троїцьку церкву та родинний цвинтар навколо неї, репресували всю симиренківську родину, і навіть славетний симиренківський сорт яблуні – «Ренет Симиренка», назвавши сорт «Зеленкою Вуда».

Реабілітований посмертно в грудні 1957 року. Відомо, що за життя вчений не був ані шпигуном, ані контрреволюціонером, ані змовником. Натомість він наважився запропонувати альтернативні шляхи розвитку садівництва, які йшли в розріз з думкою тодішньої влади й особисто Сталіна.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел