29 грудня народився Володимир Симиренко

Володимир Симиренко був реконструктором садівництва в Україні. У 1928 році в його розсадниках було близько 40 000 гібридів плодових дерев і ягідних кущів. 1930 року він очолив організований ним у Києві (у місцевості Китаєво) НДІ плодового і ягідного господарства. У 1920–1930-х роках викладав у Київському політехнічному інституті, Полтавському та Уманському сільськогосподарських інститутах. Автор численних наукових і популярних праць та підручників із проблем садівництва. У своїх працях підкреслював, що садівництво треба розвивати насамперед на основі місцевих сортів, у другу чергу ‒ на акліматизації привізних, а далі вже на розведенні нових різновидностей. Редагував часописи «Вісник садівництва, виноградарства та городництва», «Садівництво та городництво».

8 січня 1933 року Володимир Симиренко був заарештований органами Державного політичного управління УСРР. Тоді енкаведисти спалили у каміні весь родинний архів і багато неоціненних рукописів наукових праць. Майже одинадцять місяців вчений перебував у камері смертників у Лук'янівській в'язниці. Саме там він, мабуть, на вимогу слідчих написав свою автобіографію.

Володимира Симиренка звинуватили в «участі в антирадянській терористичній організації» і засудили до 10 років ув’язнення. Перебував у Херсонській виправно-трудовій колонії. Був достроково звільнений у грудні 1937 року. Незабаром його знову заарештовують і відвозять до Луб'янки, де він проходить нове коло допитів, принижень і знущань. Але довести провини перед владою чи виявити злочинність у його науковій діяльності не вдалося.

У серпні 1937 року Володимира Симиренка призначають на посаду агронома з розсадництва Обоянського розсадницького радгоспу на Курщині. Восени 1937 року поблизу міста Обоянь він посадив свій останній сад, проте побачити його так і не встиг. У березні 1938 року заарештований втретє, засуджений до розстрілу і страчений 18 вересня у Курську. Місцем поховання Володимира Симиренка вважають урочище «Солянка» в міській зоні Курська.

Тоді ж з українських книгозбірень вилучили й спалили його книги, часописи з його статтями. Заборонили й знищили наукові твори і його батька ‒ всесвітньо відомого ученого, садівника та помолога Левка Симиренка, сплюндрували Мліївську дослідну станцію, симиренківську садибу Платонів хутір, зруйнували родинну симиренківську Свято-Троїцьку церкву та родинний цвинтар навколо неї, репресували всю симиренківську родину, і навіть славетний симиренківський сорт яблуні – «Ренет Симиренка», назвавши сорт «Зеленкою Вуда».

Реабілітований посмертно в грудні 1957 року. 

«Я вкрию садом увесь світ» ‒ цим гаслом Володимир Левкович керувався упродовж всього свого життя. Бувши розбудовником національного садівництва та одним із перших агроекологів, Володимир Симиренко назавжди вкарбував своє ім'я до пантеону видатних діячів науки України.

Під керівництвом Володимира Симиренка було створено низку сортів плодових культур, які здобули визнання у всьому світі. Шляхом схрещування сортів «Папіровка» і «Макінтош» було отримано сорт яблуні «Слава Переможцям», який на довгі роки став донором високих смакових якостей багатьох нових сортів в Україні та за кордоном.

Володимир Левкович фактично дав путівку в життя сорту «Ренет Симиренка», зразок якого знайшов дід Платон Федорович, а ретельно дослідив і описав батько-корифей садівничої науки Левко Платонович, справу якого підхопив і розвинув далі Володимир Левкович. 

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: грудень, 2025