Embedded Files
Талановита актриса, онука відомого харківського купця, засновника банкірського дому «Рубінштейн й сини» Іда (Лідія) Львівна Рубінштейн народилася 3 жовтня 1883 року в Харкові в одній із найбагатших сімей тих часів. Сім’я займалася банківською справою, а також торгівлею. У 1888 році у віці трьох років втратила матір, в 1892 році ‒ батька. Вона успадкувала після його смерті колосальне майно, що визначило її подальше життя.
Після смерті батька нею опікувалася тітка, завдяки якій Іда Львівна отримала дуже гарну на ті часи освіту. Тітка допомогла, коли Іду відправили до лікарні для душевнохворих, завдяки одному із далеких родичів родині назвавши її несповна розуму, через бажання стати професійною театральною акторкою. Вона домоглася того, щоб Іду випустили із лікарні, а потім і організувала на місяць для неї шлюб із власним сином Володимиром, що дало Іді можливість самостійно вирішувати, що робити, усе подальше життя.
Іда Рубінштейн ні за зовнішністю, ні за вмінням грати не була еталоном за тодішніми стандартами. Проте вона настільки була впевнена в собі, що поступово ті, хто з нею спілкувалися, починали нею захоплюватися, вважаючи вже те, за що інших критикували, унікальною родзинкою Рубінштейн.
У 1908 році на власні кошти Іда Рубінштейн підготувала постановку драми Оскара Вайлда «Саломея» (1909) на музику Олександра Глазунова, в художньому оформленні Л. Бакста. Спектакль був заявлений (як приватний спектакль І. Рубінштейн) в Михайлівському театрі, 3 листопада 1908 року, але не відбувся. Частково був пізніше здійснений на Вечорі художніх танців у Великому залі Петербурзької консерваторії, 20 грудня 1908 року. На вечорі Іда Рубінштейн виконала «Танець семи покривал». Особливістю танцю було те, що в процесі Іда Львівна скидала із себе важкі покривала із парчі, в кінці залишившись у сукні, яка майже повністю була зроблена із кольорових намистин. Так вона стала першою, хто в балеті показав саме еротизм, а не просто наготу.
У 1909-1911 рр. Сергій Дягілєв запросив Іду виступати у програмі Російського балету в Парижі, де вона стала неймовірним відкриттям, гордістю і сенсацією першого «Російського сезону». Успіх дебютантки у «Клеопатрі» і «Шахеразаді» перевершив всі очікування. Ролі Клеопатри й Зобеіди були кращими у всій сценічній кар'єрі артистки, її неперевершеним успіхом. Унікальна майстерність артистки, зберігалася і в її подальших роботах.
У 1911 році пішовши від Дягілєва, створила власну трупу. Її перша постановка ‒ драма «Мучеництво Святого Себастьяна» Габріеле д'Аннунціо та Клода Дебюссі, прем'єра якої 22 травня 1911 року відбулася в Парижі, в театрі Шатле. Архієпископ Парижа був обурений, що роль Святого Себастьяна, католицького святого, написану д'Аннунціо спеціально для Рубінштейн, ‒ грала жінка, до того ж ‒ ортодоксальна єврейка. Спектакль, і особливо гра і декламація Рубінштейн, яка виступала як танцівниця, не мали успіху у публіки та критики. У 1928 році Броніслава Ніжинська зібрала для постановки Іди Рубінштейн (в партнерстві з А. Вільзаком) інтернаціональну балетну трупу. До неї входили балетмейстери Леонід Мясин, Михайло Фокін, К. Йоссі, художник Олександр Бенуа. Серед поставлених трупою написані за спеціальним замовленням твори Онеггера («Жанна д'Арк на вогнищі», по П. Клодель, «Амфіон»; «Семіраміда»), М. Равеля («Болеро», «Вальс»), Стравінським («Поцілунок феї», «Персефона»), Ж. Ібера («Мандрівний лицар»). У складі цієї трупи Іда Рубінштейн брала участь в балетних постановках. Кар'єра цієї яскравої особистості перервалася через Другу світову війну. В останній раз Іда Рубінштейн вийшла на сцену в 1938 році в ораторії Онеггера «Жанна д'Арк на вогнищі».
Після закінчення війни Іда не повернулася на сцену, а, деякий час пропрацювавши перекладачем, поселилася у французькому містечку Ванс, де і померла 20 серпня 1960 року від серцевого нападу.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse