8 червня народилася Ірина Михайлівна Сеник

Вона була в групі захисту політв’язнів, подавала скарги та протести на захист Валентина Мороза, Святослава Караванського та інших. У 1973 р. за політичні переконання була знову засуджена на 6 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму із засланням на 5 років. Ув'язнення відбувала в Мордовії, заслання – в Казахстані.

У 1979 р. увійшла до Української Гельсінської Групи. В Україну повернулася у 1983 р. Оселилася в Бориславі на Львівщині.

Ірина Сеник ‒ засновниця Товариства української мови та Української Гельсінської Спілки в Бориславі, голова місцевого відділення Союзу українок. У 1998 р. в м. Рочестер (США), на з’їзді Світової федерації українських жіночих організацій її було визнано однією зі 100 Героїнь світу.

Останні роки життя була прикута до ліжка. Померла Ірина Михайлівна 25 жовтня 2009 року в 83-річному віці.

Ірина Михайлівна Сеник нагороджена орденами «За мужність» I ст. (8 листопада 2006) та княгині Ольги III ст. (26 листопада 2005). Вона заслужений майстер народної творчості України, почесна громадянка Борислава і Львова (2003).

У містах Бориславі (з 26.08.2016 р.) та Новому Бузі існують вулиці імені Ірини Сеник, а у м. Первомайську  (Миколаївська область)  провулок її імені.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: червень, 2025