10 лютого народився Василь Назарович Каразін
Український видатний вчений, винахідник, просвітник, громадський діяч, засновник Імператорського Харківського університету (нині – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна) Василь Назарович Каразін народився 10 лютого 1773 року в с. Кручик Богодухівського повіту Харківської губернії в родині офіцера, що походив з грецького роду Караджі, мати – з козацької родини Ковалевських.
Здобував початкову освіту у приватних пансіонах Харкова і Кременчука, де викладали кращі тогочасні просвітники. Був особисто знайомий з Григорієм Савичем Сковородою, твори якого вплинули на подальше формування світогляду Василя Каразіна. З 10 років був записаний в Орденський кірасирський полк, пізніше проходив дійсну військову службу в Семенівському полку.
Став постійним слухачем лекцій у Горному корпусі, де здобув ґрунтовні знання з математики, фізики, хімії, медицини, опанував основними європейськими мовами.
В 1795 р. Василь Назарович залишив військову службу, оселився у своєму маєтку в селі Кручик, одружився з дівчиною-кріпачкою. Переконаний «західник», В. Н. Каразін мріяв назавжди виїхати за кордон, намагався втекти, але був схоплений при переправі через річку Німан. Відправив імператору Павлу I листа де пояснив свій вчинок бажанням здобути європейську освіту. Павло I простив його та призначив до канцелярії державного казначейства й до головної медичної колегії колезьким перекладачем, де Каразін отримав чин колезького асесора.
Після коронування Олександра І В. Каразін пише імператорові листа. В цьому листі, серед першочергових заходів, які б сприяли процвітанню країни, він бачив скасування кріпосного права, поширення землеробства на степні простори та створення умов для добровільного переселення туди селян, сприяння розвиткові промисловості й ремесла. Олександр І поставився до послання прихильно, і в 1802 р. В. Каразін обійняв посаду правителя Головної управи шкіл у Міністерстві народної освіти, створеному, на думку деяких дослідників, з його ініціативи.
У службових справах, часто працюючи в архівах Москви та Санкт-Петербурга, Василь Каразін став збирати матеріали з історії Росії. У 1801 році, після сходження на престол нового государя, Василь Каразін подає йому свій проєкт політичного та економічного перетворення імперії. Новий російський імператор Олександр І, який мав славу ліберала, робить Василя Каразіна своїм радником. Василь Назарович Каразін створює і очолює Міністерство освіти, на той момент перше в Європі. Він починає реалізовувати ідеї щодо заснування університету в Харкові. Ним було проведено велику роботу з підготовки громадської думки, збору коштів, необхідних для відкриття університету. 24 січня 1803 р. уряд видав указ про відкриття університету. Проте у червні 1804 р. Василя Каразіна звинуватили у використанні державних коштів без дозволу начальства, позбавили права втручатися у справи університету та звільнили зі служби у Міністерстві народної освіти. Вже без участі Василя Назаровича, зусиллями професора Івана Рижського та Іллі Тимківського 17 січня 1805 р. було відкрито Харківський університет.
1806 р. Василь Каразін повертається до рідного села Кручик, де за його сприяння була відкрита єдина на всю Слобожанщину початкова школа для дітей кріпаків. Спеціально для вчителів Василь Каразін уклав посібники – церковний та громадський катехізиси. У школі дітей вчили читання, письму, арифметиці та співам. Переймався Василь Каразін і жіночою освітою, вважаючи за необхідне відкрити спеціальні училища.
У 1811 р. Василь Каразін створив Філотехнічне товариство для поширення досягнень науки, техніки та розвитку промисловості. У цей час Василь Назарович видав низку робіт, присвячених сільському господарству, створив метеорологічну станцію, де з 1809 р. першим у Російській імперії здійснював систематичні спостереження. Висував ідею створення мережі метеорологічних станцій по всій державі, що було зроблено після його смерті. Також величезну увагу він приділяв хімії, тому для проведення дослідів у Кручику було збудовано велику лабораторію.
Василю Каразіну належить 40 винаходів, які стосувалися різних галузей виробництва і технологій. У 1814 р. вчений запропонував через електроліз одержувати селітру, яку використовують як добриво, розробив проєкт устаткування для видобування електрики з верхніх шарів атмосфери за допомогою аеростата. Василь Каразін удосконалив технологію виробництва спирту, виготовлення мила з тваринного жиру, виробництва яскравих бездимних свічок, обробки шкіри, виводив нові сорти пшениці, жита, ячменю, пропагував вирощування і вживання картоплі. Він винайшов спосіб виготовлення водонепроникного цементу та спосіб спалювання дерева на вугілля, одержання з нього смоли, дьогтю і скипидару. Каразін дослідив вплив електрики на процеси бродіння і відкрив технології консервування й висушування плодів водяною парою, винайшов метод бальзамування тварин. У 1838 р. вчений запропонував проєкт парового опалення, випередивши в цьому Кіпферлінга. Багато винаходів Каразіна було забуто і повторено іншими пізніше, зокрема виготовлення штучних алмазів.
Василь Назарович не залишався осторонь громадського життя своєї країни навіть після виходу у відставку. У листах до Олександра І та урядовців він закликав розпочати поступово звільняти селян з кріпосницької залежності та боротися з казнокрадством. Після порушення категоричної заборони царя писати йому (Каразін списав сім зошитів, доводячи, що імперія котиться у прірву) у 1821 році Василя Назаровича знову заарештували й ув'язнили на пів року в Шліссельбурзьку в'язницю. Врешті-решт його було доправлено у Кручик під нагляд Богодухівського управника з категоричною забороною виїжджати звідти. Тільки через 18 років йому дозволили жити у будь-якому місці, крім Москви та Петербурга.
Бувши людиною творчою, енергійною, з активною життєвою позицією і знаючи, у якому незадовільному стані опинилася створена ним бібліотека Харківського університету, Василь Каразін вже у похилому віці подав прохання про призначення його в університет бібліотекарем, але отримав відмову. Наприкінці життя у Василя Назаровича виникає думка перетворити Крим на європейський центр виноробства. По дорозі з Миколаєва до Ялти, куди вчений поїхав для проведення своїх досліджень, він захворів і через тяжкий стан повернувся знову до Миколаєва, де і помер 16 листопада 1842 р.
Пам’ятники Василю Назаровичу Каразіну встановлено в м. Харкові та в його рідному селі Кручик. Ім’я В. Н. Каразіна має вулиця в Харкові, а також площа і вулиця в Богодухові. З 1999 року ім’я В. Н. Каразіна присвоєно Харківському національному університету.
Видатний український учений, просвітник, дослідник, автор близько 60 праць з різних галузей науки В. Н. Каразін усе життя свято вірив, що могутнім може бути тільки народ, озброєний знаннями. А велич свого народу й держави він ставив понад усе. Йому не вдалося реалізувати більшість своїх просвітницьких задумів, та одним лише заснуванням Харківського університету та його бібліотеки Василь Назарович Каразін назавжди ввійшов у історію української освіти. 2022 року університет значно постраждав при вторгненні Росії в Україну. Так, 2 березня російський обстріл вразив будівлю економічного факультету, 5 березня було частково зруйновано університетський спорткомплекс, 11 березня ‒ корпус Фізико-технічного факультету, 18 березня ‒ будівлю Інституту державного управління. На 22 березня 2022 року, згідно з пресслужбою університету, у нього не залишилося жодного непошкодженого корпусу.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел