1 жовтня – Міжнародний день музики

«Без музики життя було б помилкою.» Фрідріх Ніцше

Міжнародний день музики відзначається щорічно 1 жовтня, починаючи з 1975 року. Свято засноване за ініціативою Міжнародної музичної ради (IMC) при ЮНЕСКО на 15-й Генеральній асамблеї IMS в Лозанні. Мета святкування Міжнародного дня музики полягає в тому, щоб показати людству всю важливість і цінність музики, нагадати про досягнення великих композиторів, які крізь століття пронесли свою любов до музичної творчості.

З музикою людство знайоме з давніх часів. У печерах Африки збереглися наскельні малюнки давно зниклих племен. На малюнках зображені люди з музичними інструментами. Ми вже ніколи не почуємо тієї музики, але колись вона прикрашала життя людей, примушувала їх радіти або засмучуватися. У 2000 році китайські археологи виявили музей музичних інструментів, створених 2 тисячі років тому.

Музика володіє величезною силою. На світі знайдеться мало людей, байдужих до музики. Завдяки своїй інтернаціональній мові, вона, не потребуючи перекладу, сприймається і знаходить відгук у душі й серці кожної людини, незалежно від віку, національності, статі.

Музика говорить з людиною «безпосередньою мовою душі», хвилює людину, впливає на стан нервової системи ‒ заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує, викликає гарні емоційні стани від умиротворення, спокою до гармонії.

Міжнародний день музики – це поєднання різноманітних заходів та подій по всьому світу. Понад 150 країн беруть участь у святкуванні об’єднуючої сили музики. Заходи включають концерти, виставки, семінари зі створення музики, лекції, музичні конференції тощо. Провідні композитори, інтерпретатори та музикознавці запрошуються, щоб прочитати лекції та провести майстер-класи.

Можливо, хтось помилково вважає, що війна – не час для музики. Але насправді часто саме музика веде у бій, допомагає впоратися з емоціями в найскрутніші часи та підіймає бойовий дух.

Біль, лють, страх за майбутнє, ненависть до ворогів і любов до своєї країни та рідних – усе це відчуває кожен українець. І доволі часто внутрішні переживання виливаються у музику, пісні. Для когось творчість – це спроба катарсису, для декого  – спроба пережити жах війни. А дехто за допомогою музики намагається підняти бойовий дух українців.

А українці – одна із найталановитіших націй у світі, тож не дивно, що наші виконавці та музиканти не лише пішли боронити країну зі зброєю в руках, а й отримали новий поштовх для творчості. За останні місяці відкритого протистояння і боротьби з російським окупантом, після повномасштабного вторгнення рф в Україну, у музичному мистецтві стався справжній сплеск патріотичного духу.

Наша музика – потужна зброя, яка завойовує серця. Музиканти всього світу записують пісні на підтримку України. Міжнародні майстри долучають свої голоси до української музики та разом наближають нашу перемогу. Наразі наша музика – це справжній символ єдності.

Наша культура незламна! Прийде час – і замість болю і люті радістю та щастям наповниться наша музика. Не втрачаємо надії, бо попереду – Перемога! Україна жива – і музи не мовчать!

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: вересень, 2025

Син козацького старшини Дмитро Бортнянський з раннього дитинства проявляв талант до музики. У 12 років він брав участь в оперних постановках придворного театру, виконуючи жіночі партії. Закінчив Глухівську співочу школу, а згодом продовжив навчання в Італії – у Римі, Болоньї, Неаполі. Його опери звучали на найпрестижніших сценах Європи. Після повернення на батьківщину Бортнянський став придворним музикантом великого князя Павла. При дворах української та польської шляхти ще з XV-XVI століття працювали музиканти-бандуристи, яких готувала Глухівська школа. Бандура, наш національний інструмент, найчастіше асоціюється з образом старців-кобзарів, або ж з дівчатами у пишних вінках і вишиванках. Але вона пасує і до виконання придворної музики, в тому числі й творів Дмитра Бортнянського.

Семен Гулак-Артемовський – український композитор, співак, драматург Семен Гулак-Артемовський відомий як автор однієї з перших українських опер «Запорожець за Дунаєм», яка була написана у 1862. Вона й принесла йому велику популярність, хоча на 20 років після прем'єри була забороненою. Гулак-Артемовський хотів вивести на сцену українських героїв, показати український побут, його культуру, зокрема народну пісню, відвагу козаків та їхнє бажання повернутись на батьківщину. Оперу й досі ставлять в Україні та за кордоном.

Микола Лисенко і поява української національної опери Миколу Лисенка називають засновником української класичної музики, зокрема національної опери. Він був закоханий в українську народну пісню, часто їздив у фольклорні експедиції й створив понад 500 обробок народних пісень для хору та видав декілька збірок власних аранжувань. Для композитора було викликом змалювати як реальні, так і фантастичні образи українського фольклору, тому виняткове місце в опері займають опрацювання русальних і купальських пісень.

«Щедрик» – світовий різдвяний хіт! «Щедрик» – був колись скромною українською щедрівкою-мантрою на три ноти. Потім до роботи взявся геніальний український композитор Микола Леонтович і працював над обробкою цих «трьох нот» усе своє життя. У січні 1919 року не менш геніальний хормейстер Олександр Кошиць за дорученням Симона Петлюри організував у Києві Українську Республіканську Капелу (сьогодні Хор імені Олександра Кошиця), яка у березні 1919 році була відряджена українським урядом для популяризації українського музичного мистецтва за кордон. Упродовж кількох років капела гастролювала країнами Західної Європи, у США, Бразилії, Аргентині, Кубі. Так після виступів капели у Carnegie Hall в Нью-Йорку «Щедрик» став найпопулярнішою різдвяною мелодією у світі.

Володимир Івасюк не є суто класичним композитором. В Україні та світі його знають як композитора естрадних хітів – «Червона Рута», «Я піду в далекі гори», «Водограй» та інших. Та Володимир Івасюк водночас писав класичні твори – фортепіанні сюїти, інструментальні твори для камерного оркестру і навіть рок-оперу «Дарина», яку не закінчив. Загалом за своє коротке життя Володимир Івасюк написав 107 пісень, а крім того 53 інструментальні твори та музику до кількох спектаклів. І якщо ми добре знаємо його як естрадного композитора, то як академічного ще належить його відкрити.

Василь Барвінський – композитор, піаніст, музичний критик, педагог, очолював музичний інститут імені Лисенка, першу музичну вищу школу на Галичині 1915 року. У 1948 році на подвір’ї Львівської консерваторії було спалено твори Василя Барвінського, а його засуджено до 10 років у таборах. Після повернення із заслання він намагався по пам'яті відтворити найважливіше. За часів радянської влади творчість композитора була заборонена. Василь Барвінський творив у різних жанрах, але найвідоміший у мініатюрному та інструментальному жанрі. Борис Лятошинський Оперу Бориса Лятошинського «Золотий обруч» називають важливим моментом у становленні української модерної музики. Вона написана у 1923 році, а поставлена у 1930 році в Одесі, Києві та Харкові. Того ж року композитора звинуватили у тяжінні до модернізму і в результаті опера «Золотий обруч» більше не ставилась. У другій редакції була вперше поставлена у Львові у 1970 році. Композитор був відзначений Шевченківською премією за цей твір, але вже посмертно.

Через музику, пісню людина оновлюється, оновлює стан душі, набирається нових сил рухатися далі, підіймає бойовий дух.  Музика – це найсильніший вид магії, джерело радості мудрих людей. Тож, нехай у ваших серцях завжди звучить чарівна музика. 

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел