1 жовтня – Міжнародний день музики

«Без музики життя було б помилкою.» Фрідріх Ніцше

Музика – це надбання усіх народів і народностей, один із найпрекрасніших винаходів людства. Міжнародний день музики відзначається щорічно 1 жовтня, починаючи з 1975 року. Свято засноване за ініціативою Міжнародної музичної ради (IMC) при ЮНЕСКО на 15-й Генеральній асамблеї IMS в Лозанні. Одним з ініціаторів установи Міжнародного дня музики є композитор Дмитро Шостакович. Мета святкування Міжнародного дня музики полягає в тому, щоб показати людству всю важливість і цінність музики, нагадати про досягнення великих композиторів, які крізь століття пронесли свою любов до музичної творчості.

З музикою людство знайоме з давніх часів. У печерах Африки збереглися наскельні малюнки давно зниклих племен. На малюнках зображені люди з музичними інструментами. Ми вже ніколи не почуємо тієї музики, але колись вона скрашувала життя людей, примушувала їх радіти або засмучуватися. У 2000 році китайські археологи виявили музей музичних інструментів, створених 2 тисячі років тому.

Музика володіє величезною силою. На світі знайдеться мало людей, байдужих до музики. Завдяки своїй інтернаціональній мові, вона, не потребуючи перекладу, сприймається і знаходить відгук у душі й серці кожної людини, незалежно від віку, національності, статі.

Музика говорить з людиною «безпосередньою мовою душі», хвилює людину, впливає на стан нервової системи ‒ заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує, викликає гарні емоційні стани від умиротворення, спокою до гармонії.

Багато композиторів намагалися виразити через неї стан своєї душі. Їх великі імена завжди з вдячністю будуть вимовляти нащадки.

Наукова бібліотека ДБТУ пропонує кілька фактів з історії української музики!

Народні пісні. Важко сказати, коли саме почали співати ті чи інші народні пісні, але більшість з них виконувались ще під час дохристиянських обрядів і передавались від покоління до покоління через ритуали. Наприклад, кустові пісні співали під час водіння Куста, обряду, що зберігся на Поліссі. Він проводиться на перший або другий день Трійці – вибирали одну красиву дівчину, закладали пишний вінок на голову із зелені і квітів, робили спідницю з листя. Обряд включений до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Сковорода і Галаганівський вертеп У 1770-му році Київські бурсаки прийшли колядувати до маєтку Галаганів у с. Сокиринці на Полтавщині. Їх там тепло прийняли, подивилися виставу і нагодували. У відповідь на щедрість господаря бурсаки подарували йому свій ляльковий вертеп, текст і передали місцевому хору ноти кантів. Так зберігся різдвяний кант «Ангели знижайтеся» на слова Григорія Сковороди, музика невідомо автора. Сьогодні цей твір можна почути у виконанні гурту «Хорея козацька», у репертуарі якого пісні Середньовіччя, ренесансу, бароко, класицизму, романтизму.

Син козацького старшини Дмитро Бортнянський з раннього дитинства проявляв талант до музики. У 12 років він брав участь в оперних постановках придворного театру, виконуючи жіночі партії. Закінчив Глухівську співочу школу, а згодом продовжив навчання в Італії – у Римі, Болоньї, Неаполі. Його опери звучали на найпрестижніших сценах Європи. Після повернення на батьківщину Бортнянський став придворним музикантом великого князя Павла. При дворах української та польської шляхти ще з XV–XVI століття працювали музиканти-бандуристи, яких готувала Глухівська школа. Бандура, наш національний інструмент, найчастіше асоціюється з образом старців-кобзарів, або ж з дівчатами у пишних вінках і вишиванках. Але вона пасує і до виконання придворної музики, в тому числі й творів Дмитра Бортнянського.

Семен Гулак-Артемовський – український композитор, співак, драматург Семен Гулак-Артемовський відомий як автор однієї з перших українських опер «Запорожець за Дунаєм», яка була написана у 1862. Вона й принесла йому велику популярність, хоча на 20 років після прем'єри була забороненою. Гулак-Артемовський хотів вивести на сцену українських героїв, показати український побут, його культуру, зокрема народну пісню, відвагу козаків та їхнє бажання повернутись на батьківщину. Оперу й досі ставлять в Україні та за кордоном.

Микола Лисенко і поява української національної опери Миколу Лисенка називають засновником української класичної музики, зокрема національної опери. Він був закоханий в українську народну пісню, часто їздив у фольклорні експедиції і створив понад 500 обробок народних пісень для хору та видав декілька збірок власних аранжувань. Для композитора було викликом змалювати як реальні, так і фантастичні образи українського фольклору, тому виняткове місце в опері займають опрацювання русальних і купальських пісень.

 «Щедрик» – світовий різдвяний хіт!. «Щедрик» – був колись скромною українською щедрівкою-мантрою на три ноти. Потім до роботи взявся геніальний український композитор Микола Леонтович і працював над обробкою цих «трьох нот» усе своє життя. У січні 1919 року не менш геніальний хормейстер Олександр Кошиць за дорученням Симона Петлюри організував у Києві Українську Республіканську Капелу (сьогодні Хор імені Олександра Кошиця), яка у березні 1919 році була відряджена українським урядом для популяризації українського музичного мистецтва за кордон. Упродовж кількох років капела гастролювала країнами Західної Європи, у США, Бразилії, Аргентині, Кубі. Так після виступів капели у Carnegie Hall в Нью-Йорку «Щедрик» став найпопулярнішою різдвяною мелодією у світі.

Володимир Івасюк як класичний композитор В Україні та світі його знають як композитора естрадних хітів – «Червона Рута», «Я піду в далекі гори», «Водограй» та інших. Та Володимир Івасюк водночас писав класичні твори – фортепіанні сюїти, інструментальні твори для камерного оркестру і навіть рок-оперу «Дарина», яку не закінчив. Загалом за своє коротке життя Володимир Івасюк написав 107 пісень, а крім того 53 інструментальні твори та музику до кількох спектаклів. І якщо ми добре знаємо його як естрадного композитора, то як академічного ще належить його відкрити.

Василь Барвінський – композитор, піаніст, музичний критик, педагог, очолював музичний інститут імені Лисенка, першу музичну вищу школу на Галичині 1915 року. У 1948 році на подвір’ї Львівської консерваторії було спалено твори Василя Барвінського, а його засуджено до 10 років у таборах. Після повернення із заслання він намагався по пам'яті відтворити найважливіше. За часів радянської влади творчість композитора була заборонена. Василь Барвінський творив у різних жанрах, але найвідоміший у мініатюрному та інструментальному жанрі. Борис Лятошинський Оперу Бориса Лятошинського «Золотий обруч» називають важливим моментом у становленні української модерної музики. Вона написана у 1923 році, а поставлена у 1930 році в Одесі, Києві та Харкові. Того ж року композитора звинуватили у тяжінні до модернізму і в результаті опера «Золотий обруч» більше не ставилась. У другій редакції була вперше поставлена у Львові у 1970 році. Композитор був відзначений Шевченківською премією за цей твір, але вже посмертно.

Під час війни зі 100 відсотків  музика повинна бути присутня в житті українців на всі 200 відсотків! Вона дуже добре відволікає від усього жаху, що відбувається наразі. Якщо щоденно вантажити себе і вдумуватися лише у все це горе, то можна швидко впасти в депресію, отримати психологічний розлад тощо. Ми не про веселощі, а про те, що разом з музикою та піснею легше впоратися з болем, сумом, сльозами..  Через музику,  пісню людина оновлюється, оновлює стан душі, набирається нових сил рухатися далі, підіймає бойовий дух.  Музика – це найсильніший вид магії, джерело радості мудрих людей. Тож, нехай у ваших серцях завжди звучить чарівна музика. Музика ніколи не старіє, вона дозволяє нам доторкнутися не тільки до часів їх авторів, але і відчути своє сьогодення та поглянути з надією у майбутнє.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел