20 лютого народився Лев Миколайович Ревуцький
Український композитор, педагог, музичний і громадський діяч Лев Миколайович Ревуцький народився 20 лютого 1889 року в селі Іржавець на Полтавщині в освіченій, інтелігентній родині, яка дуже любила музику. Батько мав гарного баса та співав, мати володіла французькою та німецькою мовами, мала музичну освіту, грала на фортепіано (виконувала твори Шопена, сонати Бетховена), збирала місцевий пісенний фольклор.
Музичний талант Левка проявився дуже рано. У чотири роки він вивчив ноти, у нього проявився абсолютний слух, Мати почала вчити його гри на фортепіано, коли йому ледь виповнилося п'ять років, з десяти років хлопець виявив хист імпровізування. За те, що він мав абсолютний слух, його прозвали Камертоном.
1903 року юнак вступив до київської гімназії, а через рік – до новоствореної музичної школи Л. Лисенка. Студіював фізику та математику, згодом право в Київському університеті, вчиться композиції у Київській консерваторії в класі композиції Р. Ґлієра та класі фортепіано у С. Короткевича і Г. Ходоровського. У 1916 р. Ревуцький паралельно закінчує консерваторію та Київський університет (факультет права).
Перша світова війна змінила плани Л. Ревуцького. Він достроково складає випускні іспити і його забирають на фронт. З 1916 р. по 1918 рр. Лев Миколайович воював на фронтах Першої світової війни, демобілізувавшись оселився в Прилуках.
1924 р. Л. Ревуцького запрошують у Київ на посаду викладача Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка. Протягом 1944-1948 рр. Лев Миколайович очолював Спілку композиторів України.
Лев Ревуцький збагатив українську музику індивідуальними стилістичними знахідками. Він творчо розвинув методи Лисенка та Леонтовича, які полягали у нерозривному злитті музичного фольклору з досягненнями гармонійного мислення кінця ХІХ ст. Композиторський стиль Л. Ревуцького формувався на основі глибокого та всебічного пізнання національного народного мелосу та перетворення традицій сучасної професійної музики.
Його творчість увійшла до золотого фонду української класики. Друга симфонія та фортепіанний концерт – перші значні твори цих жанрів в українській музиці.
Значний внесок Л. Ревуцький зробив і розвиток жанру обробки народних пісень. У його творчому доробку близько 120 оригінальних обробок.
Творам художника властива життєствердна налаштованість, ліризм, стриманість, широта та багатство емоцій.
Розмірна, виразна мелодика поєднується із напруженою складною гармонікою. Л. Ревуцький розкривав дійсність і в лірико-драматичному, і в лірико-епічному ключах.
Разом з Б. Лятошинським Л. Ревуцький вважається найвпливовішим діячем української музичної культури своєї епохи. Випускниками його класу були М. Дремлюга, В. Гомоляка, О. Андрєєва, Г. Жуковський, Г. Майборода і П. Майборода, В. Кирейко, А. Филипенко, С. Жданов, А. Коломієць, О. Зноско-Боровський, Л. Левитова, Г. Мірецький, В. Рождественський, Л. Грабовський та ін.
Л. Ревуцький багато зробив для популяризації творчості М. Лисенка. Був редактором 20-томного зібрання творів М. Лисенка, здійснив фундаментальну редакцію опери «Тарас Бульба». Також Л. Ревуцьким здійснена редакція Фортепіанного концерту В. Косенка.
30 березня 1977 р. Л. Ревуцького не стало, але залишилася пам`ять про нього, творча спадщина і його учні. Левко Ревуцький був одним з найбільш різносторонніх митців України ХХ століття, послідовним і відданим патріотом, вірним сином свого народу.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел