25 грудня ‒  Різдво Христове

Різдво Христове в Україні завжди вважалося одним із найбільших релігійних свят. Починаючи з цього року Різдво в Україні, як і в більшості країн християнського світу, відзначають 25 грудня. Православна церква України (ПЦУ) ще в травні затвердила перехід на новоюліанський календар, зауваживши, що прийняття нового календарного стиля чи збереження старого залишається правом релігійних громад і монастирів. Водночас у Православній церкві ультиматумів вірянам не ставлять і під час переходу відразу зазначили, що для себе люди можуть святкувати Різдво як за новим, так і за старим стилем.

Історію Різдва описують Євангелія від Матвія та від Луки. Ісус Христос народився в часи правління імператора Августа в юдейському місті Вифлеємі у сім'ї теслі Йосипа Обручника з Назарету та Марії. Йосип із Марією прибули до Вифлеєма для участі в переписі населення, який проводили за наказом імператора Августа, коли Сирією правив Квіріній. Родина була змушена переночувати в печері, що використовувалася як хлів для укриття худоби від непогоди, оскільки не було місця в заїзді.

Під час народження Ісуса Христа зійшла Вифлеємська зірка, яка вказала на цю подію мудрецям зі Сходу. Першими прийшли поклонитися Ісусові пастухи, яким про цю подію сповістив ангел. Волхви прийшли в Єрусалим і розпитали у царя Ірода про царя юдейського, чим стривожили його. Придворні книжники та первосвященники відповіли мудрецям, що, згідно з пророцтвом, цар мав народитися у Вифлеємі юдейськім. Тоді Ірод покликав мудреців і відправив їх до Вифлеєму вивідати все і йому доповісти. Вони знайшли Ісуса вже у домі та піднесли Христу дарунки: золото, ладан і смирну. Попереджені уві сні, мудреці повернулись іншою дорогою додому.

Довідавшись про народження Христа, цар Юдеї Ірод велів повбивати всіх дітей у віці до 2 років, але Христос був чудом врятований від смерті. Попереджений ангелом, Йосип забрав сім'ю та утік до Єгипту, де перебував до смерті Ірода.

Перед Різдвом віряни дотримуються 40-денного посту, який завершується на Святий Вечір (24 грудня). Напередодні Різдва родини збиралися у святково прикрашеній світлиці, під образами ставили дідух – сніп із колосків пшениці чи жита. Готували кутю та ще 11 пісних страв.

На Святвечір заведено колядувати: ходити по селу чи місту, бажати господарям багатства, здоров'я, щастя. Для цього колядники «водили вертеп» з Козою, носили восьмикутну зірку, яка символізувала народження Христа.

Різдвяний ранок віряни зустрічали у церкві, після чого влаштовували святковий обід. Пост завершився на Святвечір, бо готували м'ясні страви, здобу та інші частування. Після обіду було заведено ходити в гості, вітати рідних, друзів та знайомих, миритися та радіти життю.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел