18 березня народився Марко Миколайович Вороний 

1926-го Марко Вороний з батьком переїхав до Харкова, у який закохався з першого дня, і присвятив йому не один десяток романтичних віршів.

Коли почалась колективізація й пов’язані з нею арешти членів «Союзу визволення селян», Марко переїздить до Москви, працює у журналі, подорожує Союзом. Навесні 1934-го арештовано й засуджено на 3 роки заслання його батька.

Центральний літературний твір автора ‒ збірка віршів «Форвард» (1932), якій притаманні публіцистичність, різноманітність ритміки, метафоричність, емоційна наснаженість, напруженість та афористичність думки.

М. Вороний писав сонети, планував видати книжку-сонетарій. Філософська лірика письменника, особливо на релігійні теми, вражає глибиною і прозорливістю. Кращі поезії цієї тематики («Молитва», «Церква», «Янголи», «Різдвяна елегія», «Отчизна») увійшли до «Хрестоматії української релігійної літератури» (Мюнхен; Лондон, 1988).

Вороний писав також вірші, віршовані оповідання, казки для дітей: «Червоні краватки», «Будівники», «Коники», «Носоріг», «Ставок» (усі – 1930) та ін.

У 1933 р., рятуючись від репресій, він виїхав до Москви, де майже рік працював у редакції журналу «Наши достижения».

У 1935 р. був заарештований органами НКВС як член контрреволюційної націоналістичної групи та після примусового визнання себе «зрадником, ворогом народу» засуджений до 8 років концтаборів. Покарання відбував на Соловках (РФ). У 1937 р. при перегляді справи його засудили до розстрілу. Загинув в урочищі Сандармох поблизу м. Медвеж’єгорськ.

У січні 1958 р. М. М. Вороний був реабілітований, справу припинено за відсутністю складу злочину.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: березень, 2025