18 березня народився Марко Миколайович Вороний
Український поет, перекладач, поет Розстріляного Відродження Марко Миколайович Вороний народився 18 березня 1904 року в Чернігові в сім'ї видатного українського поета і прозаїка Миколи Вороного та Віри Вербицької-Антіох, доньки поета Миколи Вербицького, автора слів українського Гімна «Ще не вмерла Україна».
Коли Маркові батьки розлучилися, хлопець мешкав у домі Вербицьких. 6-річним завдяки бабусі навчився читати – з Шевченкового «Букваря». 7-річним вступив до Чернігівської гімназії, був найкращим учнем у класі. Дуже любив поезію, із задоволенням слухав вірші у виконанні їхніх авторів, адже оселю Вербицьких навідувало чимало відомих поетів. Почав писати у 14 років. Марко Миколайович навчався в Київському інституті Народної освіти де познайомився з М. Рильським, М. Бажаном, В. Сосюрою.
У 1920-ті р. з’явилися перші журнальні публікації. Від 1925 р. друкувався у львівських журналах під псевдо Антіох, від 1926 р. – виключно під своїм ім'ям. Друком вийшли збірка поезій, книги для дітей, переклади.
Творчий доробок поета – збірка віршів «Форвард», 5 книг для дітей, переклади творів з німецької – Р. М. Рільке, Г. Гайма, А. Ліхтенштейна; французької ‒ Ш. Бодлера (зокрема – відомого «Альбатроса»), Р. Сюллі-Прюдома; італійської – Д. Боккаччо; івриту – Д. Гофштейн.
1926-го Марко Вороний з батьком переїхав до Харкова, у який закохався з першого дня, і присвятив йому не один десяток романтичних віршів.
Коли почалась колективізація й пов’язані з нею арешти членів «Союзу визволення селян», Марко переїздить до Москви, працює у журналі, подорожує Союзом. Навесні 1934-го арештовано й засуджено на 3 роки заслання його батька.
Центральний літературний твір автора ‒ збірка віршів «Форвард» (1932), якій притаманні публіцистичність, різноманітність ритміки, метафоричність, емоційна наснаженість, напруженість та афористичність думки.
М. Вороний писав сонети, планував видати книжку-сонетарій. Філософська лірика письменника, особливо на релігійні теми, вражає глибиною і прозорливістю. Кращі поезії цієї тематики («Молитва», «Церква», «Янголи», «Різдвяна елегія», «Отчизна») увійшли до «Хрестоматії української релігійної літератури» (Мюнхен; Лондон, 1988).
Вороний писав також вірші, віршовані оповідання, казки для дітей: «Червоні краватки», «Будівники», «Коники», «Носоріг», «Ставок» (усі – 1930) та ін.
У 1933 р., рятуючись від репресій, він виїхав до Москви, де майже рік працював у редакції журналу «Наши достижения».
У 1935 р. був заарештований органами НКВС як член контрреволюційної націоналістичної групи та після примусового визнання себе «зрадником, ворогом народу» засуджений до 8 років концтаборів. Покарання відбував на Соловках (РФ). У 1937 р. при перегляді справи його засудили до розстрілу. Загинув в урочищі Сандармох поблизу м. Медвеж’єгорськ.
У січні 1958 р. М. М. Вороний був реабілітований, справу припинено за відсутністю складу злочину.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел