16 серпня народився Юрій Романович Іздрик

У 14 років написав перші вірші, щоправда, російською мовою. Навчався у Львівському політехнічному інституті на механіко-технологічному факультеті. У студентські роки вивчав історію мистецтва, відвідував публічні лекції з мистецтвознавства, грав у рок-гурті, брав участь у постановках самодіяльного студентського театру. Протягом 1984-1986 рр. працював інженером на Івано-Франківському заводі автоматизованих ливарних машин, згодом ‒ у Калуському науково-дослідному інституті галургії.

З кінця 1980-х рр. Ю. Іздрик ‒ активний учасник культурного життя як літератор, видавець, художник та музикант.

У 1989 р. розпочалася історія легендарного журналу ‒ «Четвер». Коли працівник галузевого науково-дослідного інституту у Калуші Юрко Іздрик почав робити свій власний літературний журнал, відбулася непомітна культурна революція. Перший номер часопису майже повністю складався з творів Іздрика і його товариша Пепи. Готуючи другий номер часопису, Іздрик розвісив на франківських парканах оголошення про те, що незалежний літературний журнал запрошує до співпраці авторів. Власне так з'явилися визначальні персонажі. «Четверга» – Володимир Єшкілєв, Анна Середа, Володимир Мулик, Марія Микицей. Другий номер став справжнім раритетом. Через різні труднощі вийшло тільки двадцять три примірники. У «Четверзі» були опубліковані цикли оповідань «Остання війна» та поетичний «Десять віршів про Батьківщину».

Після літературного дебюту митець ненадовго перериває письменницьку творчість. Окрім редакції

«Четверга», Іздрик починає активно займатися малярством (1990-1994). Про це свідчить участь у численних художніх виставках: «Провінційний додаток № 2» (1991), «Пасаж-1» (1992), «s-об'єкт» (1993), бієнале «Імпреза» (1993), «Дні сучасного мистецтва у Львові» (1994), «Повернення в Калуш» (1994) та ін. Поміж цим займається художнім оформленням книжок (збірка Ю. Андруховича «Екзотичні птахи і рослини») і журналів. Проводить персональні виставки ‒ «Kchenkitsch» (1990, Івано-Франківськ), «Колекція» (1993, Івано-Франківськ, Львів, Чернігів), «Іздрик: живопис, графіка, трансильванія».

Його роботи мали популярність й зараз знаходяться в приватних колекціях та галереях України, Польщі, Німеччини, Австрії, Іспанії, США, Таїланду.

У 1994 році митець остаточно повертається до літературної творчості та діяльності. Автор «вийшов з підпілля», й у журналі «Сучасність» з’явилася перша «легітимна» публікація повісті «Острів КРК» (1994). Критика позитивно оцінила цей твір, і згодом він з'явився у польському перекладі на шпальтах журналу «Literatura na świecie» та окремою книгою у 1998 р. під назвою «Острів Крк та інші історії».

У перервах між написанням книг Ю. Іздрик співпрацює з газетою «День», продовжує редагувати журнал «Четвер», займається музикою (проводить фортепіанний концерт № 1 («Імпреза-93»), фортепіанний концерт № 2 (персональна виставка в Івано-Франківському художньому музеї), створює музичні цикли на вірші Анни Кирпан та Юрія Андруховича.

Справжнім злетом у літературній творчості Юрка Іздрика став роман «Воццек» (1998), у якому автор по-справжньому розкрив своє обдарування. З’явившись на літературній сцені, роман «Воццек» справив фурор — викликав захоплення читачів та схвальну критику літераторів. Читачі настільки захопились «книгою про сни у снах» (В. Габор), що перший тираж книги, виданий в Івано-Франківську, був розпроданий за тиждень.

У перервах між написанням книг Ю. Іздрик співпрацює з газетою «День», продовжує редагувати «Четвер», займається музикою (проводить фортепіанний концерт № 1 («Імпреза-93»), фортепіанний концерт № 2 (персональна виставка в Івано-Франківському художньому музеї), сУ літературному доробку Ю. Іздрика повість «Острів КРК» (1994); романи «Воццек» (1996, 1997), «Подвійний Леон» (2000), «AM™» (2004); поетичні збірки «Мертвий щоденник», «Ю», «Після прози» (2013), «Ab out» (2014), «Календар любові» (2015), «Папіроси» (2017), «Ліниві і ніжні» (2018), «Меланхолії» (2019), «Інші речі» (2021); збірки есеїв «Флешка» (2007), «Флешка-2Gb» (2009), «Флешка. Дефрагментація» (2009), «Таке» (2009, «Книга року ВВС – 2009»); альбом «Underword» (2011), поезії, есе та колажі «Underwor(l)d» («Підземелля») (2011), поетичної збірки «Іздрик. Ю» (2013), збірки «Номінація. Уся Проза Іздрика» (2016) та інші.

Окремі  твори письменника перекладено польською, англійською, чеською, німецькою, литовською та іншими мовами.

У своїх творах письменник звертається до актуальних проблем сучасності, характеризуючи їх різними засобами художньої виразності. Він є одним із представників так званої школи станіславського феномену. Створює музичні цикли на вірші Анни Кирпан та Юрія Андруховича.

У своїх творах Юрій Іздрик максимально щирий і відвертий. Митець вважає, що писати прозу ‒ це є автопсихотерапія, перегравання пережитих ситуацій, спроба назвати свої емоції, а в цьому і полягає акт психотерапії від писання.

Ю. Іздрику належать переклади творів польських письменників С. Лема, Ч. Мілоша, С. Мрожека, А. Сосновського, Р. Шозди, А. Варґіла. Митець співперекладач книги Чеслава Мілоша «Родинна Європа» українською.

У 2022 р. письменник взяв участь у фільмі режисерки І. Цілик «Я і Фелкс», де Іздрик зіграв одну з головних ролей.

«П'ятдесят відтінків музики» ‒ авторська програма Юрія Іздрика, ‒ приватна історія популярної музики останніх 50 років, яку митець веде на Urban Space Radio ‒ медіаплатформі, що займається розвитком україномовного аудіального продукту.

У 2023 році видає збірки віршів «Третій рай» (Львів: «Видавництво Старого Лева», 2023),  «Колекція» (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2023)

Письменник є лауреатом премії Книга року BBC-2009 за збірку прози «ТАКЕ».

Юрій Іздрик добре знаний як і представник «станіславського феномену». Станіславський феномен ‒ своєрідне мистецьке угрупування літераторів Івано-Франківської області,  творці якого найповніше втілили український варіант постмодернізму у своїй творчості. За нетривіальним визначенням самого Ю.  Іздрика, для «франківського феномена» притаманне прагнення ввібрати в себе всю культуру останніх ста років, двері до якої, ще недавно зачинені (хоч і не щільно), раптом широко відчинилися.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: серпень, 2025