Embedded Files
Українська письменниця, драматургиня, перекладачка Валерія Василівна Врублевська народилася 19 грудня 1938 року в Житомирі. Читати навчилася в п'ять років з газет. На горищі старого будинку знайшла дитячі книжки з малюнками. Як згадує письменниця: «З тієї хвилини до мене прийшло відчуття, що немає більшого щастя на світі, ніж читати та писати».
Навчалася в Житомирському геодезичному технікумі. Згодом Валерія вступає до Київського університету імені Тараса Шевченка (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка) на філологічний факультет, який успішно закінчує у 1968 році.
Після закінчення аспірантури Валерія Врублевська працювала (1972-1991 рр.) старшою науковою співробітницею Київського філіалу інституту наукового атеїзму Академії суспільних наук при ЦК КПРС. Кандидатка філософських наук, доцентка.
У 1963 році Валерія Врублевська дебютувала як перекладачка з польської мови (Марія Канн, Юліан Ковалець).
В ці ж роки починається її письменницька діяльність. Коли вийшла її перша дитяча книжка «Перстень» (1969 р.), чоловік, знаючи її суперечливий характер, радив писати тільки для дітей. Але вона жила суперечностями, властивими художнику. Її вважали удачливою, їй заздрили. Але за зовнішнім добробутом завжди приховувався якийсь надлом.
1971 року побачила світ книги письменниці – «Казки Труханового острова», 1974 – «Несподівані мандри».
З 1975 року В. В. Врублевська – членкиня Спілки письменників України (нині – Національна Спілка письменників України).
Валерія Врублевська авторка книг: «Несподівані мандри» (1974), «В тени деревьев, которых нет», «Женщина и гипнотизер», «Век мой – враг мой», сценаріїв і п'єс «Возвращение Батерфляй», «Первоцвет», «Визав», «Перекресток», «Призвание», «Искушения Хомы Прута», «Окаянные женщины» та інших.
Валерія Врублевська збагатила українську літературу талановитими художньо документальними творами. Сенсаціями в літературному житті були біографічні романи В. Врублевської про С. Крушельницьку «Соломія Крушельницька» (1986)і про О. Кобилянську «Емансипантка» (1989). Сама авторка розглядає свої книги як здійснення давньої мрії – створення художніх портретів плеяди прославлених жінок.
Як драматургиня Валерія Врублевська набула слави завдяки пʼєсі «Кафедра» (1978). Твір викликав потужний громадський резонанс і здобув широке визнання. Ще ніколи зі сцени театру так відверто не говорилось про виразки суспільства. Зміст п'єси актуальний і сьогодні. Вперше п'єса була поставлена у Київському театрі російської драми ім. Лесі Українки (нині – Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки) і витримала 300 аншлагів. В 1981 році ця п′єса йшла і на сцені Житомирського муздрамтеатру. Друге життя «Кафедрі» дав Львівський театр ім. М. Заньковецької, який знову поставив п'єсу у 2007 році, враховуючи ті зміни, що відбулися в житті нашого суспільства.
Твір був у репертуарах 80 театрів СРСР, мав успіх на закордонних сценах Праги, Будапешту, Бухаресту.
Фільм «Повернення Батерфляй», відзнятий за її сценарієм, увійшов у число 100 найкращих кінострічок України.
Валерія Василівна Врублевська ‒ лауреатка міжнародної премії «Золотий Орфей (2003) та нагороджена премією імені О. Корнійчука (1985).
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse