18 квітня народилася Юлія Юліївна Шнайдер (псевдонім Уляна Кравченко)

Найбільше враження на неї справили поезії І. Франка, який був на той час визнаним поводирем молодої галицької літератури. Юлія стежить за кожним його новим твором.

Після закінчення у 1881 році Львівської учительської семінарії 40 років вчителювала в містечках та селах Львівщини й Дрогобиччини.

Під впливом віршів І. Франка почала писати й самостійно вивчати українську мову. 1881 року вона надрукувала в журналі «Зоря» свої перші вірші та оповідання «Калитка». За сприяння І. Франка в лютому 1885 року перейшла на роботу в 6-класну українську школу для дівчат – так званий Інститут василіянок у Львові. 1885 побачила світ її книжка поезій «Prima Vera» (видана Є. Олесницьким, відредагована І. Франком).

У житті Івана Франка було багато жінок, а в житті Уляни  Кравченко – лише один чоловік. Вона називала його вчителем, другом і ніколи – коханим. Вони листувались до самої смерті Івана Франка. У своїх листах поет рекомендував Уляні Кравченко, які праці вивчати, що читати, яким шляхом іти до здійснення своїх мрій. Він також багато сприяв і допомагав у виданні перших творів письменниці.

У травні 1887 року І. Франко вперше опублікував твори Ю. Шнайдер під псевдонімом Уляна Кравченко. Цього ж року Юлія Юліївна опублікувала збірку нарисів автобіографічного характеру «Спогади вчительки», де на основі власного досвіду роботи в школах у Бібрці та с. Стоки (Львівська область) розповіла про занедбаний стан народної освіти в Галичині та важку долю вчителя зокрема.

Публікувалася в альманахах: «Перший вінок», «Вік», «За красою», журналах «Житє і слово», «Дзвінок», «Літературно-науковий вістник», «Жіноча доля» та ін.

1891 року в «Літературно-науковій бібліотеці» під псевдонімом Уляна Кравченко опублікувала поетичну книжку «На новий шлях». Від 1920 року жила в доньки в Перемишлі. Їй належать поетичні книжки: «В житті є щось» (1929), «Для неї – все!» (1931); кілька збірок віршів для дітей та юнацтва – «Проліски», «В дорогу» (обидві – 1921), «Лебедина пісня» (1924), «Шелести нам, барвіночку» (1932). У її поетичних творах переважають соціальні мотиви, національно-визвольні ідеї («Україні», цикл «Думки»), характерною є тема розкріпачення жінки («Вагання», «Жінко, невольнице звичаїв темна»). Із захопленням вона писала про І. Франка і його однодумців (цикли віршів «Титани» та «Миронові»). Критики віддають їй належне як майстрові інтимної та пейзажної лірики («Моє кохання», цикл «В бескидах»). Окремі її вірші 1920-30-х роках пройняті містичним настроєм. Залишила помітний слід у прозі: 1934 року опублікувала збірку «Замість біографії», що містить афоризми, лаконічні роздуми-нотатки про спостереження в природі й суспільстві, малюнки з натури, міркування про людське життя тощо. Написала спогади про І. Франка («Велика дружба», 1940; «Щирий друг і вчитель», 1941). Її листування з І. Франком упродовж 1883-1915 років містить цінний історико-літературний матеріал.

У 1920 році Юлія Юліївна переїхала до Перемишля, де 1939 року зустріла Радянську Армію ‒ визволительку її рідного народу. Попри на свій вісімдесятилітній вік, вона виступає в радянській пресі з віршами та статтями, проводить громадську роботу. Трудящі Перемишля обирають її своїм депутатом, поетеса стає членом Спілки радянських письменників України.

Померла вона 31 березня 1947 року. Похована в Перемишлі.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: квітень, 2025.