9 червня народився Олександр Алоїзович Яната
Український агроном і ботанік Олександр Алоїзович Яната народився 28 травня 1888 року в м. Миколаєві у сім’ї садівника. Перші дитячі роки провів у Миколаєві та селі Крюківка Одеського повіту, навчався у приватній підготовчій школі, а потім у реальному училищі. З перших років навчання свідомо та серйозно зацікавився спочатку ентомологією, а врешті – ботанікою.
Після закінчення реального училища він вступив одночасно до Новоолександрійського інституту лісівництва та на агрономічний відділ Київського політехнічного інституту. По закінченні Київського політехнічного інституту працював агрономом у Криму і Харкові, 1917 р. ‒ секретар Українського Військового Комітету Південно-Західного фронту.
З 1918 по 1920 рр. О. Яната працював професором ботаніки Українського педагогічного інституту, пізніше очолював кафедру ботаніки Харківського сільськогосподарського інституту.
Олександр Алоїзович – організатор багатьох природничих журналів: «Вiсник сільськогосподарської науки», «Український ботанічний журнал», «Працi сільськогосподарської ботанiки», «Вiсник природознавства». Професор Яната автор близько 500 публікацій з питань флори окремих регіонів України, луківництва і флори лук, сільськогосподарської науки й освіти, дослідної справи, ентомології, музейної справи.
О. А. Яната ‒ один з організаторів заповідників Конча-Заспа та Канівського, його зусиллями вдалося врятувати від розорювання Хомутівський степ. Олександр Яната один з авторів декрету, що визначав природоохоронну політику України двадцятих років, «Про охорону пам'яток культури та природи», затвердженого ВУЦІВ та СНК УРСР 16 червня 1926 р. Особливу увагу приділяв вчений захисту заповідника Асканія-Нова, де працював науковим консультантом. У 1925 році ним підготовлено разом з комісією президента ВУАН академіка В. І. Липського, науково обґрунтовані рекомендації щодо покращення заповідної справи в Асканії.
1933 року був заарештований та засуджений на п'ять років у виправних таборах. Кілька років відбував покарання на Соловках, де в таборі працював агрономом-фітопатологом сільгоспу й намагався проводити наукові дослідження, шукаючи способи ефективної боротьби зі шкідниками рослин.
Помер 3 червня 1938 року. Реабілітовано вченого 10 червня 1964 року, завдяки клопотанню «Української радянської енциклопедії». Наукову спадщину О. Янати значною мірою втрачено. Однак, у пам'ять про нього залишилися заповідники, ботанічні сади, журнали та наукові установи, які діють й досі.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел