20 листопада народився Григорій Осипович Кониський (чернече ім'я Георгій)

Такі погляди вченого – значне методологічне зрушення й відхід від відомої парадигми, що вносить нові елементи в розуміння освітньо-виховних процесів. «Розведення» божественного (наявність якого визнається) і природного не випадкове. Цього принципу Кониський дотримувався й у своїх педагогічних поглядах : тільки систематична й цілеспрямована освітньо-виховна діяльність, а не наперед визначена доля забезпечує людині можливість свідомого вибору й визначення життєвого шляху.

Окрім лекцій, Григорій писав вірші, які були опубліковані в підручнику поетики. Створив драму «Воскресеніє мертвих…», поставлену у 1747 р. в Києво-Могилянській академії. До драми додано п’ять інтермедій соціально-побутового змісту, в яких звучить жива народна мова, український гумор. Йому належать численні проповіді, курс піїтики, два рукописні курси філософії.

Кониський також написав кілька віршів тогочасною українською літературною мовою.

У 1747-1751 рр. Кониський – професор філософії і префект Києво-Могилянської академії.

Його філософські погляди – квінтесенція філософського знання та педагогічної думки в Україні у XVIII ст.

Кониський написав і виклав слухачам два філософські курси: «Філософія перипатетиків, поділена на чотири відділи, що вміщує логіку, фізику, метафізику й етику, викладена згідно з думкою глави філософів Арістотеля Стагірита у Києві, в благодатній православній Могило-Заборовській академії в 1747 і 1748 рр. професором, преподобним отцем Георгієм Кониським, префектом Київської академії» та «Загальна філософія, поділена на чотири відділи, в складі логіки, етики, фізики та метафізики, викладена в Київській академії під наглядом найяснішого пана Тимофія Щербацького, щонайщедрішого куратора цієї ж академії, 20 вересня 1749 р.» Цей філософський курс можна розглядати як певний рівень розвитку української професійної філософської думки, оскільки він охоплює всі розділи філософського знання у системному викладі.

Цей напрямок ґрунтувався на тодішніх нових досягненнях у природознавстві, фізиці та астрономії. Кониський розповідав про боротьбу античної та середньовічної філософії із новими вченнями мислителів, таких як Лейбніц, Вольф, Декарт, Ґассенді. У своїх лекція Григорій проводив чітку розмежувальну лінію між наукою та релігією, розумом та вірою, наголошуючи, що є дві протилежні істини – богослов’я та наука.

Він якби перекинув «міст» у науці від арістотелівської схоластики до провідних дослідників Галілея, Декарта і Ґассенді. У його розумінні людина – надістота, бо їй притаманна досконалість тіла й думки, а земне життя – це сенс людського блага. І хоча філософ вірив у Рай Божий після смерти, не заперечував необхідності щастя земного.

Усе надприродне відносив до теології та метафізики, а саму філософію трактував як науку про людину, її щастя та буття. Такі революційні погляди дали початок новому етапу розвитку української філософії, це був так званий перехід від «арістотелізму до філософії й науки Нового часу, ідей раннього Просвітництва».

Кониський виступав за взаємозв'язок всіх природних явищ, їхню закономірність і гармонію в цілому. У його розумінні природа – це і матерія, основа основ, яка зумовлює внутрішні процеси в речах.

У 1752-1754 рр. Кониський - ректор Києво-Могилянської академії та професор богослов'я.

У 1754 р. разом з Т. Щербацьким уклав інструкцію «Про порядок викладання предметів у всіх класах…», що значно поліпшила навчальний процес у Києво-Могилянській академії.

У 1755 р. вченого призначено єпископом Мстиславським, Оршанським і Могильовським, з 1783 р. архієпископом.

У 1757 р. Могильові він заснував семінарію на зразок Києво-Могилянської академії, видав для неї кілька підручників. У різний час на запрошення Г. Кониського в семінарії працювали могилянці. Згодом цей освітній заклад став одним із провідних навчальних центрів православних білорусів.

Помер Кониський 13 лютого 1795 року. Поховано Григорія Кониського у Могильовському Спасо-Преображенському соборі. Його могилу пограбували французькі солдати під час наступу Наполеона під приводом пошуку схованої там зброї. Могильовський Спасо-Преображенський собор зруйновано у роки Другої світової війни.

Деякі дослідники вважають Кониського автором «Історії Русів» у якій він відстоював ідеї автономії українців. Авторство було зазначено на деяких списках, але достеменно невідомо, чи це зробив сам Григорій, чи хто з переписувачів дописав його ім’я. Наразі більшість дослідників схиляються до заперечення причетності Кониського до написання цієї історії.

Творчий доробок філософа став новою віхою в розвитку педагогіки в Україні, який продемонстрував високий рівень гуманізму самого автора, як яскравого представника вітчизняного відродження й просвітництва. Він був одним із перших українських інтелектуалів, хто наголошував на цінностях людського життя. Його діяльність доводить, що вітчизняна наука тоді розвивалася шляхом гуманізації, з особливим акцентом на дослідження як окремої особистості, так і всього суспільства.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел