27 листопада народилася Ольга (повне ім'я – Ольга-Марія) Юліанівна Кобилянська

Вона була людиною з європейським мисленням, її хвилювало питання емансипації – вважала його віянням часу. Перебування в німецько-румунському середовищі, адже територія Буковини до 1918 р. входила до складу Австро-Угорщини, а Південна Буковина населена переважно румунами, призвела до того, що перші вірші, які пише майбутня письменниця у віці 13-14 років, написані німецькою мовою. У 1880 р. написане перше німецькомовне оповідання О. Кобилянської «Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини», у 1883 р. – «Воля чи доля».

Потім були створені алегоричні замальовки «Видиво» (1885), «Голка і дуб» (1886), оповідання «Вона вийшла заміж» (1886 - 1887). У 1888 р. О. Кобилянська почала писати німецькою мовою повість «Лореляй», яка в 1896 р. була опублікована українською мовою під назвою «Царівна». Саме завдяки цій повісті з нею як письменницею знайомиться Леся Українка, яка прочитала рукопис й відтоді пильно стежила за її творами. Між письменницями зав'язалось тісне листування та дружні стосунки, сповнені підтримки, належної довіри та розуміння. За життя вони бачилися всього тричі, а товаришували ‒ 14 років.

Після виходу батька на пенсію, родина переїжджає в с. Димці Серетського повіту. Для Ольги Кобилянської розлука з улюбленим краєм була важкою та болісною, там, за її словами, вона залишала «велику частку своєї душі й своїх почуттів, багато образів, уяви й своєї сили».

Через хворобливість матері та через молодших братів Ольги, які закінчували навчання, родина у 1891 р. переїжджає до Чернівців. Для письменниці почався новий період життя. З приїздом до Чернівців ‒  «серця Буковинської України» ‒ для неї відкривається новий світ, широкий і багатий для творчої праці. Тут Кобилянська входить у коло прогресивної інтелігенції, глибше знайомиться з українським літературним життям. Вона могла читати літературні та мистецькі журнали, знайомитися з творами сучасної української літератури, спілкуватися з освіченими людьми, інтелігенцією.  Відтак життя письменниці, стаючи дедалі розмаїтішим і багатшим на події, дає нові, додаткові імпульси для творчих пошуків. Під впливом свого оточення – Наталії Кобринської (відомої у Галичині письменниці та громадської діячки, ініціаторки створення Товариства руських жінок), Софії Окуневської (першої української жінки лікаря в Австро-Угорщині та прообразу героїні твору «Доля чи воля»), Августи Кохановської (художниці, яка ілюструвала новели письменниці «Некультурна», «Природа», «Битва», «Під голим небом»), Миколи Івасюка (художника, автора знаменитої картини «В'їзд Богдана Хмельницького в Київ»), Осипа Маковея (вчителя, одного з перших критиків і редакторів її творів) вона почала писати українською мовою.

Тема інтелігенції проходить через усю творчість Кобилянської – від її ранніх оповідань та повістей до роману «Апостол черні». Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем – друга провідна лінія її творчості («Жебрачка», «Земля» та ін.). Реалістичні й романтичні тенденції творчості Кобилянської своєрідно поєдналися в одному з найкращих творів – повісті «В неділю рано зілля копала». Повість перекладена багатьма мовами, була інсценізована, з успіхом йшла на сцені.

У 1894 році вона починає активно займатися фемінізмом. Знаходячись у 1894 році біля витоків створення «Товариства руських жінок на Буковині», Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею жіночого руху», де порушила питання про тяжке становище жінки «середньої верстви».

Перші літературні твори Кобилянської написані німецькою мовою, в яких  висвітлюються феміністичні думки. «Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини» (1880), «Воля чи доля» (1883). Потім були створені алегоричні замальовки «Видиво» (1885), «Голка і дуб» (1886), оповідання «Вонавийшла заміж» (1886-1887).

Повість О. Кобилянської «Людина» є першою в українській літературі спробою розкрити проблему емансипації жінки.

Творчий доробок О. Кобилянської – 8 повістей та романів, 43 новели та оповідання, низка статей та доповідей. Вона авторка багатьох шедеврів не тільки української, але всесвітньої літератури, завжди захоплювалася простим українським народом, його мудрістю, сміливістю, нескореним духом навіть у найгірших обставинах. Глибоко правдиві картини з життя села Кобилянська дала в новелах «Банк рустикальний», «На полях», «У св. Івана», «Час», «Некультурна». Визначним досягненням української літератури, вагомим внеском письменниці у розробку теми землі у світовій літературі є повість «Земля».

Творчість Кобилянської 1920-1930-х рр., коли Буковина перебувала у складі Румунії, проходила у складних умовах. Українська мова і культура була об'єктом переслідувань, проте й у таких умовах письменниця налагоджувала контакти з українською літературною молоддю журналу «Промінь», місячником «Нові шляхи», з видавництвом «Рух» (Харків), де протягом 1927-1929 рр. вийшли друком її твори в 9 томах. Чернівецькі україномовні часописи «Каменярі», «Рідний край», «Час», «Самостійна думка», «Хліборобська правда» 1920-1930-х рр. публікують на своїх шпальтах твори та статті О. Кобилянської, присвяти та програми святкування 35-річного (1922) та 40-річного (1927) ювілеїв літературної діяльності письменниці, повідомлення про її перебування на лікуванні за кордоном тощо.

У роки Другої світової війни жандармерія встановила нагляд за Ольгою Кобилянською. Померла Ольга Юліанівна Кобилянська 21 березня 1942 р. Після смерті окупаційна влада заборонила публікувати некролог українською мовою та промови над могилою.

Творчий доробок О. Кобилянської продовжує жити й у культурі За творами письменниці знято фільми «Земля» (1954; у ролях – А. Бучма, Л. Швачко), «Вовчиха» (1967), телефільм «Меланхолійний вальс» (1990; режисер Б. Савченко), телесеріал «Царівна» (1994, режисер С. Туряниця) та ін.

Пошану життю і творчому надбанню письменниці віддано у ряді ініціатив. У місті Гура-Гумора, де народилася письменниця, встановлено пам'ятник і названо сквер її ім'ям.

У Чернівцях відкрито літературно-меморіальний музей Кобилянської, Чернівецький музично-драматичний театр має ім'я Ольги Кобилянської.

У селі Унгурь Окницького району (Молдова) відкрито музей і пам'ятник українській письменниці Ользі Кобилянській, а місцевому ліцею присвоєно її ім'я.

У 2006 р. в Україні заснована Літературно-мистецька премія імені Ольги Кобилянської, яка присуджується щороку за найкращий літературний, художній або публіцистичний твір, наукову розвідку про життєдіяльність сучасної жінки в Україні, становище її в суспільстві, ситуацію щодо гендерної політики в державі. Вручення премії відбувається в день народження О. Кобилянської. Нагороджені одержують спеціальний диплом лауреата та грошову премію.

Творчість Ольги Кобилянської досі належно не поцінована. Лише недавно вийшов друком роман «Апостол черні», і нове покоління українців змогло прочитати цей високопатріотичний твір.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел