Embedded Files
Український поет-дисидент, лауреат Шевченківської премії, якого називали «Князем Роси» за його особливий стиль і щирість у поезії, в'язень радянських таборів та жертва репресивної психіатрії Тарас Юрійович Мельничук народився 20 серпня 1938 року в селі Уторопи на Івано-Франківщині в селянській родині. Коли хлопчику виповнилось сім років, він пішов відразу до другого класу, оскільки умів уже гарно читати, писати і рахувати. Тарас виявився обдарованою та допитливою дитиною.
У 1952 році Тарас закінчив сім класів місцевої школи й продовжив навчатися в середній школі селища Яблунова. Після працював кореспондентом Яблунівської районної газети «Прапор перемоги», лісорубом у колишній Комі АРСР, валовідбійником на Донбасі.
В 1958 році Тарас Мельничук починає навчання в Чернівецькому державному університеті. Саме тут він почав активно писати. На третьому курсі залишає навчання та їде будувати Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат.
У 1964 році поновлюється в університеті, але закінчити його не вдалося. Перша поетична збірка Мельничука вийшла в 1967 році у видавництві «Карпати» під назвою «Несімо любов планеті». Того ж року вступає на заочне відділення Московського літературного інституту.
Разом з тим поет готував до друку другу збірку віршів. Однак, талант Тараса Мельничука не вписувався в рамки радянської ідеології. Його вірші, сповнені національної свідомості та прагнення до свободи, викликали невдоволення влади. З кінця 1960-х років він почав зазнавати переслідувань з боку КДБ.
1972 року Тараса Мельничука заарештували та засудили до трьох років позбавлення волі за «антирадянську агітацію та пропаганду». Він відбував покарання в Пермських таборах, де зазнав жорстокого поводження. Після звільнення 1975 року він перебував під постійним наглядом КДБ.
У 1979 році Тараса Мельничука знову заарештували та примусово помістили до психіатричної лікарні, де він зазнав тортур та знущань. Радянська влада намагалася зламати його дух, але він залишався непохитним у своїх переконаннях. В 1982 році у Канаді, видавництво «Смолоскип», вийшла збірка Мельничука «Із-за ґрат». Сам автор перебував на зоні. Через три роки поета знову запроторили до спецлікарні в Джурові. Після невдалої спроби втечі, його випускають на волю 27 квітня 1986 року. Але переслідування Тараса Мельничука не припинялись. Тільки аварія на Чорнобильській АЕС відвернула увагу влади від полювання на інакодумців.
У 1990 році у Великій Британії світ побачила збірка «Срофи із Голгофи» (Велика Британія) та у видавництві «Молодь» надрукували збірку «Князь роси». За останню збірку був нагороджений Шевченківською премією. Останнє зібрання «Чага» було видане 1994 року.
У 1990 Тарас Мельничук вступив до Спілки письменників України.
1992 за книжку «Князь роси» відзначений Державної премії України імені Т.Г. Шевченка.
1994 у Коломийській друкарні ім. Шухевича побачила світ збірка поезій «Чага» (завдяки директорові друкарні Михайлові Андрусяку).
В останні роки прожив у Коломиї в скрутних умовах – фактично був бездомним, часто хворів і помер у злиднях. Не стало Тараса Мельничука 29 березня 1995 року в Коломиї. Поховали поета у рідному селі на тому місці, де стояла батьківська хата.
Щороку 19 серпня, на День міста в Коломиї вручають міську літературну премію імені Тараса Мельничука
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: серпень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse