Український живописець, графік, скульптор, кераміст Опанас Іванович Заливаха народився 26 листопада 1925 року в селі Гусинка на Харківщині. У 1933 році, рятуючись від Голодомору, батьки переїхали на Далекий Схід. Там і минула юність Опанаса Заливахи. Змалку мав неабиякий хист до малювання і батьки віддали його на навчання в художню школу при Ленінградській академії мистецтв, після закінчення якої навчався в Ленінградському державному інституті живопису, скульптури та архітектури.
Навчаючись в інституті, приїздив на практику до м. Косова Івано-Франківської області. Полюбив цей край, його природу, людей, українську мову. У 1961 році Опанас Заливаха остаточно переїхав на Івано-Франківщину. Організував персональну виставку своїх творів, яка дуже не сподобалася працівникам обкому партії за «занепадницькі настрої», і через кілька днів її було закрито.
Восени 1962 року познайомився з молодими київськими художниками, поетами, критиками. Активно долучився до правозахисної діяльності. У 1964 році у співавторстві з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук та Галиною Зубченко було створено вітраж «Шевченко. Мати» до 150-річчя Тараса Шевченка у вестибюлі Червоного корпусу Київського національного університету. Скликана після цього комісія кваліфікувала твір як ідейно ворожий і знищила його.
У 1965 році Опанас Заливаха був заарештований, його засудили до 5 років таборів суворого режиму за звинуваченням в «антирадянській пропаганді й агітації». Покарання відбував у мордовському таборі № 11, де таємно виконав десятки екслібрисів, вітальних листівок, ескізів тематичних композицій, плакатів із зображенням Т. Шевченка (для святкування в таборі). Опанас Заливаха разом із Вячеславом Чорноволом, Святославом Караванським, братами Горинями, Аллою Горською, Валентином Морозом протестував проти розправ з українськими правозахисниками. У 1968 році підписався під «Листом 139-ти» (відкритий громадський лист, на ім'я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна та Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів). Але така завзята боротьба за правду обернулася гоніннями для самих підписантів.
У 1970 році повернувся до Івано-Франківська, одружився з Дариною Возняк, племінницею Степана Бандери.
Наприкінці 80-х років, коли радянський режим доживав останні роки, до Опанаса Заливахи прийшло заслужене визнання. Його роботи виставлялись на персональних виставках в Івано-Франківську, Львові, Києві та за кордоном: у Торонто, Лондоні та Нью-Йорку. За незалежної України займався активною просвітницькою діяльністю, плекав відродження національної свідомості.
У 1995 році Опанас Заливаха отримав Шевченківську премію. Митця визнано творцем, чий доробок можна назвати синонімом української незалежності.
Опанас Іванович ‒ автор творів: «Чайна» (1962), «Полтавчанка» (1964), «Є і будемо» (1985), «Дзвонар» (1987), «Червона калина» (1989), «ХХ вік», «Мироносиці», «Українська мадонна», «Портрет Василя Стуса», «Портрет Шевченка», «Козака несуть», «Початок» (всі 1990-1994) та ін. Скільки робіт створив Заливаха, нікому достеменно невідомо. Лише 2003 року у видавництві «Смолоскип» вийшов його перший альбом. Удома художник тримав іконостас загиблих товаришів: Івана Світличного, В'ячеслава Чорновола, Алли Горської. Хотів відкрити свій музей.
Творчість Опанаса Заливахи сповнена боротьби, поневірянь і перемог українського народу. Митець загартував потужну внутрішню основу, що дозволяв йому працювати усупереч системі. Помер Опанас Заливаха в Івано-Франківську 24 квітня 2007 року. Митець зробив великий внесок у розвиток українського мистецтва, його твори відображають незламність та вільність духу народу.
Український інститут національної пам'яті в рамках відзначення 83-х роковин Голодомору в Україні у листопаді 2016 року вніс його ім'я до проєкту «Незламні», як відзначення на державному рівні 15 видатних людей, що пройшли через страшні 1932-1933 роки та змогли реалізувати себе. 23 листопада 2017 року на пішохідній частині вул. Незалежності в Івано-Франківську художнику був встановлений пам'ятник (скульптор Ігор Семак). У травні 2023 року колишня вулиця Матросова у Дніпровському районі Києва отримала нову назву на честь Опанаса Заливахи.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел