4 серпня народився Антін Володиславович Крушельницький
Український письменник, літературознавець, педагог, один із понад сотні українських інтелектуалів, розстріляних на Соловках Антін Володиславович Крушельницький (псевдоніми й криптоніми ‒ Антін Володиславич, Л. Журбенко, Педагог, Непедагог, Спокійненький, А. К., С-й, Кр. та ін.) народився 4 серпня 1878 року в містечку Ланцут (Польща). Вищу освіту здобув на філософському факультеті Львівського університету, де його наставником був Михайло Грушевський. Антін Крушельницький реалізував себе і як письменник (автор романів, повістей, оповідань, драм), і як перекладач з німецької, французької, польської, російської мов (твори Генріка Ібсена, Гергарта Гауптмана, Генрика Сенкевича, Болеслава Пруса, Стефана Жеромського, Елізи Ожешко, Жана Рішпена), і як літературний критик, журналіст, видавець, педагог.
Перша збірка оповідань Антіна Крушельницького «Пролетарі» вийшла у 1899 році. Автор повісті «Буденний хліб» (1900), роману «Рубають ліс» (1914), у яких відобразив життя галицького суспільства між 19-20 століть. У ряді п’єс ‒ «Артистка» (1901), «Філістер» (1902), «Тривога» (1902), «Герої» (1902), «Чоловік честі» (1903), «Зяті» (1905), «Орли» (1907) порушував злободенні соціальні теми. У повістях «Надаремне» (1921), «Дужим помахом крил» (1932) звернувся до тем Першої світової війни й українських визвольних змагань 1917-1920 рр. Створив ряд літературно-критичних розвідок ‒ «Іван Франко» (1909), «Нариси з сучасної української літератури» (1910) тощо.
У 1918 році був членом Української Національної Ради (вищого законодавчого органу ЗУНР). Від квітня 1919 року – міністр освіти УНР, з 27 жовтня ‒ голова педагогічної місії УНР у Відні. Входив до Русько-Української радикальної партії.
Після падіння УНР Антін Крушельницький емігрував до Відня, де заснував видавництво «Чайка». У 1928 р. повернувся до Львова, протягом 1929-1932 рр. видавав журнал «Нові шляхи». У 1932 р. журнал було закрито, а Антіна Крушельницького ув’язнено. Після звільнення у 1933 р. створив журнал «Критика».
Влітку 1934 року разом із родиною переїхав до Харкова, отримав радянське громадянство та посаду в редакції «Української радянської енциклопедії». У 1934 році був заарештований за сфабрикованим звинуваченням у «створенні центру ОУН на території України» і «підготовці терористичних актів проти представників партії і уряду», засуджений до 10 років ув'язнення, яке відбував на Соловках.
Розстріляний 3 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох (Карелія). Його синів Івана й Тараса страчено в грудні 1934 року. Дочка Володимира, сини Богдан і Остап також розстріляні в 1937 році. Дружина, Марія Степанівна – театральна акторка, письменниця і громадська діячка, – не витримала арешту своїх близьких і померла 28 серпня 1935 року в Харкові.
Родина Крушельницьких, знищена радянським режимом, стала одним із символів Розстріляного Відродження.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел