Український живописець, графік, скульптор Дмитро Григорович Стецько народився 8 листопада 1943 року в селі Полонна (нині Польща) у багатодітній родині. У 1946 році родину в рамках операції «Вісла» переселили з Лемківщини на Тернопільщину. Дитинство минуло на хуторі Драгоманівка Козівського району. Закінчив Львівське училище прикладного та декоративного мистецтва ім. Івана Труша. З 1971 року працює в галузі станкового та монументального живопису, скульптури та графіки.
Автор понад 1000 творів у галузі станкового і монументального малярства, скульптури. Пам'ятник Катерині Рубчакові, 1992 (Чортків), Іванові Франку, 1993, (с. Супранівка Підволочиського р-ну), пам’ятного знаку Василеві Стусу, 1993 (Тернопіль), меморіальних таблиць – Роману Купчинському, 1991; Миколі Лисенку, 1992; Ярославу Стецьку, 1993; Івану Горбачевському, 1995; Івану Пулюю, 1995 (усі – Тернопіль); монументальних розписів, серед яких – «Чотири пори року», 1986 (Тернопільська обласна дитяча поліклініка), «Калина», 1987 (Тернопіль) та ін. Учасник реставрації Тернопільського академічного музично-драматичного театру (1979).
Паралельно із сюжетно-тематичним живописом Дмитро Стецько працював у жанрі портрета. Він вивчав архівні матеріали, щоб ближче дізнатися про героїв своїх картин, серед яких Дмитро Вишневецький (1981, 1990), княгиня Ольга (1987), князь Володимир (1984), Анна-Ярославна (1991), князь Василько Теребовлянський (1992), гетьман Іван Мазепа (1992), король Данило Галицький (2004).
У перші роки Незалежності України Дмитро Стецько ініціював створення Національної Асоціації Мистців (заступник голови НАМу), член Національної Спілки художників України з 1990 року. У 1993 році вийшов з НСХУ за власним бажанням (вимагав люстрації для митців, що співпрацювали з тоталітарним режимом).
Учасник численних міжнародних та національних виставок. Лауреат тернопільської обласної мистецької премії імені Михайла Бойчука, премії редакції журналу «Образотворче мистецтво» за найкращий твір на Міжнародному бієнале українського образотворчого мистецтва «Львів ‒ Відродження», організатор і перший голова гурту художників «Хоругва»(1990).
Помер від інфаркту у своєму домі-майстерні на 74 році життя, 6 січня 2017 року.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел