17 березня народився Павло Олександрович Богацький 

Шлях до університету був заборонений, тому Богацький Павло Олександрович вступив на агрономічний факультет Київської політехніки (1907-1908 рр.), але не закінчив через літературну і редакційну праці. Друкуватися розпочав 1906 року в альманасі «Терновий листок», журналах «Рідний край», «Громадський голос» тощо. Разом із М. Шаповалом (М. Сріблянським) 1909 році заснував у Києві журнал «Українська хата», який був закритий у серпні 1914 року. В журналі публікувалися твори І. Франка, Лесі Українки, Олександра Олеся, В. Стефаника, Г. Чупринки. Журнал був закритий, а Павло Олександрович був заарештований російською владою і засланий до Наримського краю в Сибір, звідкіля його визволила лише революція 1917 року.

У 1917 році повернувся до Києва, і у квітні 1917 року на першому Всеукраїнському Національному Конгресі П. О. Богацький був обраним першим секретарем, а за тим переходить на адміністративну працю, як начальник Київської повітової міліції (березень 1917 р. ‒ лютий 1918 р.), а потім міста Києва (березень-квітень 1918 р.). Був арештований та ув'язнений німцями у зв'язку з викраденням банкіра Абрама Доброго. В ув'язненні перебував до вибуху другої революції в Україні (листопад 1918 р.). У відновленій Українській Народній Республіці П. Богацький зайняв посаду столичного отамана, а по залишені Києва Директорією був прикомандирований до Корпусу Січових Стрільців, і з березня 1919 року як отаман Коша Охорони республіканського ладу при Міністерстві внутрішніх справ УНР у Кам'янці-Подільському. Він пройшов з Кошем всю Волинь та західне Поділля аж до відступу армії Української Народної Республіки на територію Галичини.

В 1920 році емігрував до Польщі, де співпрацював в газеті «Українська Трибуна» (Варшава 1920 р.). Весною 1922 року Павло Олександрович переїхав до Праги для участі в організації української культурної праці в Чехословаччині, де став членом редакції та керівником видання «Нова Україна» (1922-1923 рр.), а згодом одним з керівників «Селянської Спілки». У травні 1926 року був обраний головою «Українського Громадського Видавничого Фонду» в Празі, а з 1929 року ‒ членом Українського Соціологічного Інституту в Празі з доручення керувати Кабінетом Шевченкознавства. З 1930 року обраний ученим Секретарем і членом Дирекції цього Інституту.

Павло Олександрович Богацький досліджував текстологію творів Тараса Григоровича Шевченка, історію видань. Оприлюднив ряд шевченкознавчих повідомлень, статті різного спрямування, зокрема «Т. Г. Шевченко і книга В. Рєпніна» та ін. Високу наукову цінність має його бібліографічний покажчик «Кобзар» Т. Шевченка за сто років: 1840-1940». За редакцією П. Богацького та В. Дорошенка 1944 року в Празі побачила світ «Поезія Шевченка» (наклад повністю знищений комуністичною владою у 1945 р.), підготував видання вибраних творів М. Драгоманова та «Малу літературну енциклопедію».

До Австралії приїхав у 1949 році, де став головою Тірольської Громади. Богацький Павло Олександрович був основоположником Української Громади у Воллонґонґу, брав активну участь в громадському житті і до самої смерті, 23 грудня 1962 року, був співробітником «Вільної Думки» (Сідней), продовжуючи працювати над «Малою Літературною Енциклопедію».

За активну діяльність у Пласті (Україна, Чехія, Німеччина) нагороджений Орденом св. Юрія в золоті; був дійсним членом Бібліологічної Комісії Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові (з 1953 р.).

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Створено: березень, 2025