Embedded Files
Український поет, перекладач, літературний критик Володимир Опанасович Іванців (псевдонім ‒ Іван Ковзубан) народився 30 жовтня 1936 року в м. біла Церква на Київщині. Закінчив металургійний факультет Київського політехнічного інституту (1959), факультет журналістики Київського державного університету (1966). Протягом 1959 ‒ 2001 працював на підприємстві «Білоцерківсільмаш»: від 1986 – редактор багатотиражної газети «Машинобудівник». Керівник літературної студії «Заспів» (від 1991).
Володимир Іванців ‒ засновник видавництва «Альманах «Біла Церква» (1995), у якому надруковано український переклад невідомого автора повісті «Тарас Бульба» М. Гоголя (1997). Як поет дебютував віршем «Юність мого покоління» у районній газеті «Ленінський шлях» 5 березня 1960. Автор збірника-есе й літературно-критичних статей «Подолання синдрому Гоголя» (Біла Церква, 2006). Упорядник книги спогадів «Голокіст» (Київ, 1992), літературної антології «„Заспів“ на Пороссі» (2001), матеріалів науково-практичної конференції «Голод 1932-1933 рр. – найбільша трагедія України» (2003), збірник літературної спадщини гетьмана Івана Мазепи «През шаблю маєм права» (2004).
У перекладі з болгарської мови вийшли друком твори «Подорожній, що несе іскру» К. Янева (1985), з білоруської – «Вінок» М. Богдановича (1996). Видав збірник власних перекладів «Український знаменник» (2009), «Голодомор у Білій Церкві» (ВЦ Просвіта – видавець О. Пшонківський, 2008, упорядник В. Іванців), «Автограф кохання» і «Окраєць часу» (2011), «Кобзар білоцерківський» (2014) та інші.
Володимир Опанасович є лауреатом міської літературно-мистецької премії імені І. С. Нечуя-Левицького 2003 року. У 2016 році в Білій Церкві започатковано конкурс читців поезії видатного просвітянина Володимира Іванціва. Помер 10 липня 2019 року.
28 липня 2022 року у місті Біла Церква вулицю Чкалова перейменували на вулицю Володимира Іванціва.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse