Український поет, археолог і політичний діяч Олег Ольжич (справж. – Олег Олександрович Кандиба) народився 21 липня 1907 року в місті Житомирі. Олег Ольжич був сином відомого українського поета Олександра Олеся (справжнє ім'я - Олександр Кандиба). Змалку відрізнявся особливими здібностями: чудово малював, грав на піаніно та скрипці. У три роки навчився читати, у п'ять – написав невелику п'єсу на три дії і сам її обробив.
З 1923 року Олег Ольжич навчається в Українському громадському комітеті, в 1924-1925 роках стає слухачем філософського факультету Карлового університету Праги. Відвідує лекції з археології та історії мистецтва, пише наукові та дослідницькі роботи з археології та суспільствознавства. Після закінчення Карлового університету працював у археологічному відділі Національного музею Чехословаччини, брав участь у кількох археологічних розкопках на Балканах.
1928 року в Празі побачило світ перше оповідання молодого літератора під назвою «Рудько», підписане псевдонімом О. Лелека. В журналах «Літературно-науковий вісник», «Студентський вісник» публікуються перші вірші поета. О. Кандиба заявив про себе як самобутній і оригінальний поет.
У 1929 році О. Кандиба вступає до Організації українських націоналістів (ОУН), стає її провідним діячем. Організовує випуск видань українських націоналістів, які об'єднали довкола себе відомих діячів культури та мистецтва.
1931 року молодий археолог одержав від Слов'янського інституту наукову стипендію на подорож у Німеччину та Австрію для збирання археологічних матеріалів. Результати наукових досліджень були опубліковані у науковому виданні «Пам'ятки археологічні».
У 1938 -1939 роках брав активну участь у діяльності короткочасного державного утворення – Карпатської України.
З початком Другої світової війни Олег Ольжич на чолі перших похідних груп ОУН вирушає в Україну, очолює націоналістичне підпілля в Києві. З його ініціативи розпочинається розбудова українського політичного і культурного життя.
З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів Олег Ольжич покидає Київ та переїздить до Львова. В травні 1944 року Олега Ольжича заарештували у Львові на конспіративній квартирі. Як особу, особливо небезпечну для Рейху, його везуть у Берлін, а згодом переводять у концентраційний табір Заксенгаузен. Загинув Олег Ольжич 10 червня 1944 року.
Олег Ольжич ‒ автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940) та посмертно виданої «Підзамче» (1946), перевиданих у збірках «Поезії» (1956) та «Величність» (1969), низки праць з археології, серед яких «Schipeniz-Kunst und Gerete eines neolitisches Dorfes» (1937). У 1941 році під псевдонімом Д. Кардаш у Празі видав працю «Євген Коновалець».
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: липень, 2025
‼️ Книжкова полиця!
Наукова бібліотека ДБТУ експонує з книжкової полиці фонду книгозбірні видання українського поета, політичного діяча (ОУН), борця за незалежність України Олега Ольжича. У підготовленому бліцогляді пропонуємо цікаву інформацію про книгу:
📚 Ольжич, О. (Олег Кандиба). Незнаному Воякові [Текст] : заповідане живим / О. Ольжич. ‒ Київ : Фундацiя iм. О. Ольжича, 1994. ‒ 431 с.
Поезії Олега Ольжича – це класичні зразки філософської лірики. Внутрішні монологи душі, роздуми над величчю світу, над його божественною природою, над можливостями людського духу поєднані з гарною ритмікою і багатством образів. Людина має багато дарів на землі – творчість, любов, вогонь самопосвяти. Варто лише обрати вірний шлях, стати сам на сам зі своїм сумлінням, захотіти – і просто бути у цьому світі.
Приємного перегляду!