Embedded Files
Український письменник, журналіст, перекладач, педагог Степан Васильович Васильченко [справж. – Панасенко] народився 8 січня 1879 р. в містечку Ічня на Чернігівщині в бідній родині ремісника. Навчався в Коростишівській семінарії та Глухівському учительському інституті.
У літературний процес Степан Васильченко ввійшов зрілим митцем зі своїм власним поетичним голосом у 1910 р., коли з'явились друком такі оригінальні його твори, як «Мужицька арихметика», «Вечеря», «У панів», «На чужину», «Циганка» та інші, пройняті любов'ю до людини праці, утвердженням віри в перемогу соціальної справедливості. Цьому передували тривалі роки становлення світоглядно-естетичних поглядів письменника, напружених пошуків ідей та форм художнього осмислення дійсності.
Однією з провідних тем творчості Степана Васильченка є життя народних вчителів, яке було йому ‒ педагогові за фахом і покликанням ‒ особливо близьким. «Записки вчителя» (1898-1905 рр.) та інші щоденникові записи, куди Степан Васильченко, за його визнанням, систематично «заносив свої учительські жалі та кривди», стали згодом документальною основою багатьох реалістичних новел і оповідань. У 1910-1912 рр. Степан Васильченко пише й друкує цикл новел і оповідань, присвячених учительській темі («Вечеря», «З самого початку», «Божественна Галя», «Гріх» та ін.).
Проблема виховання нової людини значною мірою зумовила звернення Степана Васильченка до художнього опрацювання дитячої тематики, органічно пов'язаної з творами про вчителів. Глибоке розуміння психології дитини дало змогу Степанові Васильченку показати у своїх творах цікавий, поетичний духовний світ дитини. Не можна без хвилювання читати психологічні етюди письменника «Дощ», «Дома», «Волошки», «Петруня», оповідання «Роман», «Увечері» та ін. Оптимізм Васильченка з особливою виразністю виявився в одному з найкращих його творів, присвячених дітям ‒ «Циганка». Окремий цикл у художньому доробку Степана Васильченка складають твори, написані під безпосереднім враженням від Першої світової війни, в якій письменник брав участь з 1914 р. аж до Лютневої буржуазної революції. В «Окопному щоденнику», оповіданнях «На золотому лоні», «Під святий гомін», «Отруйна квітка», «Чорні маки» та ін. Степан Васильченко зображує жахи імперіалістичної війни, сумні будні людей у сірих солдатських шинелях.
Цікавою сторінкою спадщини письменника є драматичні твори, переважно одноактні п'єси, які за тематикою і багатьма художніми засобами органічно близькі його прозі (наприклад, п'єса-жарт «На перші гулі»).
Після перемоги Жовтневої революції Васильченко включається в процес творення соціалістичної культури. В оповіданнях, присвячених радянській сучасності («Приблуда», «Червоний вечір», «Авіаційний гурток», «Олов'яний перстень» та ін.), письменник показує зародження почуття колективізму в психології юних громадян, поетизує романтику праці як творчості.
Творчість Степана Васильченка радянського часу позначена розширенням тематичного і жанрового діапазонів, про це свідчать, крім написаних у 20-ті рр. драматичних творів «Минають дні», «Кармелюк» та ін., кіносценарії за фольклорними мотивами, фейлетони, цикл «Крилаті слова», переклади творів російських письменників Гоголя, Лескова, Короленка, Серафимовича тощо. На особливу увагу заслуговує задум Степана Васильченка створити велику біографічну повість про Т. Шевченка. На жаль, з п'яти запланованих частин він встиг завершити тільки першу ‒ «В бур'янах».
Помер Степан Васильченко 11 серпня 1932 року від хвороби серця. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
У Києві та у Кривому Розі існує вулиця імені Васильченка. Його ім'я надано бібліотеці в Шевченківському районі. На фасаді будинку, де у 1925-1932 роках мешкав письменник, встановлено меморіальну дошку. На Байковому кладовищі, де поховано Васильченка, на його могилі встановлено пам'ятник. Це гранітна стела, на ній керамічне фото, напис: «Васильченко (Панасенко) Степан Васильович 8.01.1879-11.08I.1932. Видатний український письменник».
В Ічні Васильченку встановлено пам'ятник на майдані, меморіальну дошку ‒ на будинку, де він народився. Його ім'я надано центральній районній бібліотеці. Уродженець Ічні Анатолій Дрофань написав про Васильченка історико-біографічний роман «Буремна тиша» (1984 р.).
На будинку колишньої вчительської семінарії у м. Коростишів, де упродовж 1895—1898 років навчався письменник, встановлено меморіальну таблицю. У місті Торецьк Донецької області встановлено меморіальну таблицю на місці, де діяла школа, в якій працював Степан Васильченко в 1905-1906 роках.
Ім'я зберігалося під час реорганізації школи у Драбівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. С. В. Васильченка-гімназія» (2003 р.) та в Драбівський навчально-виховний комплекс «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені С. В. Васильченка-гімназія» Драбівської селищної ради Черкаської області (2020 р.), аж до реорганізації школи у Драбівський ліцей Драбівської селищної ради (2023 р.).
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: січень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse