29 березня народився Василь Миколайович Доманицький
Український літературознавець, історик, філолог, фольклорист, критик, публіцист, бібліограф, громадсько-політичний діяч, кооператор, шевченкознавець Василь Миколайович Доманицький народився на Звенигородщині, в с. Колодистому (тепер Тальнівський район Черкаської області) в родині священника. Навчався в IV Київській гімназії, потім ‒ в Київському університеті св. Володимира, де пройшов школу українознавчих студій професора В. Антоновича. Його товаришами в цей час були Г. Лазаревський, Д. Антонович, С. Єфремов, В. Лучицький, В. Чаговець, М. Кривинюк, А. Лівицький, М. Василенко, Д. Щербаківський.
Василь Миколайович брав участь в археологічних розкопках, студентських самодіяльних гуртках, мандрував Україною в подальших пошуках приватних бібліотек та архівів.
В. М. Доманицький вчителював в Київській приватній гімназії Валькера, збирав і досліджував народні пісні. Мав пристрасть до науки. Займався етнографічними студіями, брав участь в археологічних розкопках на Звенигородщині.
Восени 1901 р. В. Доманицький занедужав на легеневі сухоти та був змушений виїхати на лікування до Криму, потім на острів Корфу. В 1904 р. В. Доманицький приїхав до батька в Колодисте, де очолив кооперативний рух, організував «Просвіту», був правозахисником і навіть лікарем та аптекарем.
За громадську діяльність В. Доманицький був засуджений на заслання на Північ, згодом замінене на 3-річне перебування за кордоном. Він прожив усього 33 роки, але залишив по собі спадок вартий цілого покоління інтелектуалів.
В. Доманицькому належать оригінальні твори з історії України та літературознавства: «Козаччина на переломі XVI-XVII ст.», «Пісня про Нечая», «Баляда про Бондарівну», «Піонер української етнографії З. Доленга-Ходаковський», «Критичний розслід над текстом «Кобзаря» (1907), «Авторство М. Вовчка» (1908). Він мав глибокі дослідження творчості Т. Шевченка, численні наукові та економічні праці, статті на політичні та громадські теми.
В. Доманицький працював під псевдонімами «Вітер», «Звенигородець», «Колодянин», а всього в нього було 19 псевдонімів.
В. Доманицький – ґрунтовний шевченкознавець. Перевіривши за рукописами та прижиттєвими публікаціями значну частину поезій Т. Шевченка, він провів ґрунтовне текстологічне дослідження та опублікував «Критичний розслід над текстом «Кобзаря» Шевченка» (1906), яке позитивно оцінив І. Франко.
Митець упорядкував хронологію поетичної спадщини Т. Шевченка: дослідив 270 автографів Т. Шевченка, 18 копій з них, усі прижиттєві та посмертні видання поета, упорядкував хронологію, вперше опублікував ряд невідомих доти віршів Т. Шевченка і заперечив авторство Т. Шевченка щодо кількох поезій, які вважалися як такі, що нібито йому належали. В. Доманицький ‒ редактор першого повного «Кобзаря» Т. Шевченка (1907) та наступних двох видань: 2 видання – 1908, 3 видання – 1910, також він вперше опублікував невідомі та маловідомі його вірші. Учений ретельно звірив друковані тексти з автографами поета. Свої спостереження над правками, варіантами самого Шевченка, а також правками його друзів та редакторів він виклав у розвідці «Критичний розслід над текстом Кобзаря Шевченка».
В. Доманицький – укладач першого українського словника іншомовних слів «Словарик пояснення чужих та не дуже зрозумілих слів» (К., 1906); редактор «Історія України» Миколи Аркаса (1908) ‒ першого видання українські історії у викладі, доступному широкому загалові. Праця стала дуже популярною.
Як громадський діяч та просвітник він був дійсним членом Київського товариства грамотності, Історичного товариства Нестора-літописця, співробітник «Киевской старины», співзасновник видавництва «Вік», організатор кооперативного руху в Україні.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел