4 квітня народився Дмитро Іванович Чижевський
Видатний науковець-енциклопедист, філософ, культуролог-славіст, літературознавець, релігієзнавець, лінгвіст, дослідник української та слов'янської літератур, історії культури, філософії, релігійної думки й слов'янської духовності Дмитро Іванович Чижевський народився 4 квітня (23 березня) 1894 року в місті Олександрії Херсонської губернії (нині Кіровоградської області).
У 1911‒1913 роках вивчав математику та астрономію в Петербурзькому університеті. В 1914 він змінив місце навчання та фах ‒ перевівся на історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира, який закінчив у 1919 році. У передреволюційному Києві Дмитро Чижевський брав участь у діяльності студентських та робітничих гуртків. Брав участь у революції 1917 (член Української Центральної Ради). Був активним членом партії меншовиків та представником цієї партії в Малій Раді українського уряду (1918), мав перспективу стати міністром праці України.
Основою життя Д. Чижевського була наука.
Паралельно він викладав філософію в Київському університеті та мовознавство на Вищих жіночих курсах. Після зайняття Києва більшовиками Чижевського було ув'язнено й засуджено до смертної кари. Завдяки випадковості йому вдалося врятуватися. У 1921 році виїхав до Німеччини. В 1921 ‒ 1924 роках він продовжує своє навчання в ряді німецьких університетів.
Потім почався плідний період викладацької та наукової роботи, який продовжувався кілька десятиліть. Дмитро Чижевський викладає в Українському Високому Педагогічному інституті ім. М. Драгоманова в Празі, а з 1929 року ‒ стає професором Українського Вільного університету в Мюнхені. Своїми працями з філософії та літературознавства він здобуває авторитет у наукових колах, і в 1932 році його запрошують викладати в університеті в Галле (Німеччина). Досліджуючи пієтистські архіви, Дмитро Чижевський натрапив на знахідку, яка стала найбільшим відкриттям у його житті. Це рукопис головного твору чеського реформатора освіти, теолога й поета Яна Амоса Коменського (Коменіуса, 1592-1670), який сто п’ятдесят років вважався втраченим. 1949 року Дмитро Чижевський покидає Європу і від’їжджає до США, де йому запропоновано посаду професора в Гарвардському університеті.
Д. Чижевський ‒ автор понад 1 тис. праць. У багатогранній науковій діяльності Дмитро Чижевський виявив велику ерудицію і зробив значний внесок у дослідження історії літератури, у критику, філологію, естетику й філософію (російську, українську, словацьку, чеську, польську й німецьку, хоча з 1000 наукових розвідок найбільша частка ‒ близько 200 присвячено Україні).
Дмитро Чижевський ‒ автор фундаментальних праць «Філософія на Україні», «Нариси з історії філософії на Україні», «Гегель в Росії», «Філософія Сковороди», «Історія української літератури від початків до доби реалізму» та інших. Дмитро Чижевський першим відкрив слов'янське і зокрема українське бароко, а історію української літератури намагався побудувати як історію стилів: підкреслюючи початковий зв'язок з візантійською культурною сферою та вказуючи на співзвучну зміну стилів з західними впливами (з 16 ст.).
Як літературознавець, Д. Чижевський був автором «теорії стилів». Історію української літератури митець намагався побудувати як історію стилів: підкреслюючи початковий зв'язок з візантійською культурною сферою та вказуючи на співзвучну зміну стилів з західними впливами (з 16 ст.).
Як філософ, Д. Чижевський вперше здійснив систематизацію історико-філософського процесу в Україні. Його бачення становлення й розвитку історії української філософії відзначає реальний початок історико-філософського українознавства як самостійної галузі.
Національна Академія Наук України в 1997 р. заснувала «Премію імені Д. І. Чижевського» ‒ за видатні наукові роботи в галузі філософських наук.
Помер Дмитро Іванович 18 квітня 1977 року.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел.