25 лютого народився Павло Вірський
Видатний український хореограф, реформатор українського сценічного танцю Павло Павлович Вірський народився 25 лютого 1905 р. в м. Одесі. Юним 18-річним хлопцем, у 1923 р., Павло Вірський вступає до Одеського музично-драматичного училища. Навчання пробудило у нього інтерес до вивчення хореографічного фольклору, утвердило віру в безмежні можливості хореографії. Закінчивши в 1927 р. навчання в Одесі, він рік стажувався в Московському театральному технікумі у знаменитого Асафа Месерера.
Працювати поїхав в Одеський оперний театр. Перші роки його самостійного творчого життя були типовими для кожного танцівника ‒ щоденна багатогодинна робота біля балетного станка, нові, переважно характерні, партії в класичних балетах. Проте Вірський майже відразу починає займатися й постановчою роботою. У співдружності з випускником Одеського музично-драматичного училища М. Болотовим 1928 р. він показує оригінальну, самобутню за сценічним вирішенням постановку балету Р. Глієра «Червоний мак» (де в іскрометному матроському груповому танці «Яблучко» Вірський виконує партію Вістового, а Болотов ‒ Капітана). 1929 р. вони ставлять «Есмеральду» Ц. Пуні, де Вірський танцює партію Клода Фролло. Також він ставив класичні балети, такі як, наприклад, «Лебедине Озеро», «Дон Кіхот», «Раймонда» Маріуса Петіпа. Як хореограф Павло Вірський здійснив цілий ряд постановок, зокрема, «Повзунець», «Хміль», «Ой, під вишнею», «Запорожці», «Швачки», «Танець моряків» і «Гопак».
У 1937 році він заснував Державний ансамбль танцю України, яким керував до самої смерті.
Вірський поставив понад 200 танців, багато з яких стали класикою українського танцю. Павло Вірський відомий своїм новаторським використанням українського фольклору в танці, тільки на його основі створював масові яскраві хореографічні полотна і проникливі ліричні, героїчні або гумористичні танцювальні мініатюри. Навіть такі, здавалося б, номери-одноденки, як «Моряки флотилії» «Радянська Україна», «Кукурудза», «Ми пам'ятаємо» чи «Бухенвальдський набат», – залишалися безумовно українськими за музикою, хореографічною лексикою, світобаченням. Майже пів віку не сходять зі сцени іскрометний «Повзунець», лубʼяні «Ляльки», до сліз щемливі «Чумацькі радощі», «Одна пара чобіт на вісім ніг» та ін. Фінальний «Гопак», що став візитною карткою ансамблю, пів століття викликає бурхливі оплески в найбільших концертних залах планети.
Павло Вірський помер 5 липня 1975 року, щойно відзначивши своє 70-ліття, сповнений творчих сил і планів. Лише через два роки, ансамбль, який ледь не з моменту створення називали «ансамблем Вірського», одержав право офіційно мати ім’я свого творця.
Спадщина Павла Вірського продовжує жити в Національний заслужений академічний ансамбль танцю України, який досі гастролює по всьому світу. Ансамбль вважається одним із найкращих танцювальних колективів світу, і він допоміг популяризувати український танець на міжнародній арені.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
«Життя – це танець, танець – це життя».pdf