5 лютого народилася Віра Ворскло
Письменниця, перекладачка, літературна критикиня, членкиня Об'єднання українських письменників «Слово» Віра Ворскло (справжнє ім'я – Юлія Триріг) народилась 5 лютого 1926 року в робітничій сім'ї в Києві, але життя її проходило в частих вимушених мандрівках. Жила вона і в Краснодарі, і в Донецьку, і в Перемишлі, але всюди ходила до школи та вчилася сумлінно, бо в навчанні забувалися злидні щодення і катаклізми тих бурхливих часів.
Шестилітньою дівчинкою вона пережила Голодомор, і спомини про нього навіки вкарбували в її пам’яті жахливі події. Не могла спокійно говорити про них і вибухала сльозами. Її ніжна поетична душа сильно реагувала на людське горе, і вона, як тільки могла, старалась допомогти стражденним.
Псевдонім «Віра Ворскло» пішов від назви полтавської річки Ворскли, на берегах якої пройшло її дитинство. 1939 року дебютувала на районній олімпіаді віршем «Мрії», здобувши перше місце.
Під час Другої світової війни Віра опинилася в Німеччині. Наприкінці Другої світової війни вона виїхала з батьками до Перемишля, де здобула середню освіту. В захопленні наукою та літературою у неї проявився талант, і вона почала писати вірші. Вони часто друкувалися в газетах і журналах.
Її поетична душа перетворювала будні мандри на казковий світ, в якому червоною ниткою перепліталися любов до Батьківщини та заклик берегти свою культуру та високу мораль. Її найвизначніші твори вийшли у збірках «Листи без адреси» й «Лада».
1951 року разом з батьками емігрувала до Канади. Цього ж року в газеті «Новий шлях» з’явився її вірш «Для тебе, Вкраїно, ця пісня моя», і відтоді її слово стоїть в обороні українства. Її вірші друкувались у журналі «Київ» та інших періодичних виданнях діаспори. Освіту здобула у Кооперативному коледжі в Англії й Торонтському університеті. У 1960 році закінчила Асекураційний (страховий) інститут в Нью-Йорку. Багато років працювала канцеляристкою.
Саме за океаном розкривається повною мірою талант письменниці. Її поетичні рядки сповнені енергії й любові до Бога, України й Добра. Патріотизм і прославлення рідних звичаїв стають її кредо, бо вони – «кров народу»
Перша збірка поезій «Листи без адреси» вийшла 1967 року у видавництві «Гомін України» (Торонто) та дістала високу оцінку критиків. Вона засвідчила самобутній талант письменниці, органічно пов’язаний з національними традиціями народу, його культурою. Друга збірка «Лада» (Торонто, 1977) підтвердила її поетичний хист, багатий духовний зміст поезії. Важливе місце у ліриці В. Ворскло посідають роздуми над значенням мови, походженням слів. Поетеса працювала і в жанрі літературної критики, рецензувала нові видання на літературно-мистецькі теми, займалася перекладами. Їй, зокрема, належить переклад поеми Р. Березова про Г. Сковороду «Діямант».
Віра Ворскло вчителювала в українських школах, викладала на курсах українознавства, відома також своєю благодійницькою діяльністю.
Жорстока доля обірвала життя письменниця 12 вересня 2013 року у Торонто.
До 1991 року ім’я В. Ворскло було невідоме на батьківщині. На початку 1990 років вона за власний кошт розіслала всім обласним та іншим великим бібліотекам України свою «Ладу».
Її творчість на теренах України залишається маловідомою та малодослідженою. Увагу дослідників привертають твори, що відображають елементи побуту та вірувань українського народу, зокрема вірші про писанки, рушники, богиню Ладу.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел