Квітень-місяць землю квітчає!
Другий весняний місяць має назву квітень. Назва місяця в Україні прижилася не одразу. Адже в давньоруський час його називали «цвєтєнь», а згодом «апріль». «Апріль» – від латинського «апріліс», чи ще давнішого – «апрілюм», тобто «сонячний».
І хоча назва «квітень» з'явилася у книжників ще у XVI столітті, проте активно почала вживатися лише у ХХ столітті.
І якщо березень весну, наче наречену, лишень приводить у гості, то квітень її зустрічає як повноправну господиню: луки, узліски, видолинки зодягаються у зелень, з'являються перші весняні квіточки.
У різних регіонах України для означення місяця користувалися діалектичними накличками. У західних областях в активному вжиткові був «квітень», на Поліссі (до речі, ця назва деінде збереглася й до сьогодні) – «краснець». Зустрічаються й інші – «лукавець» (на ознаку примхливої погоди), «снігогін», «водолій» тощо.
Одначе найпершою давньоруською назвою, як засвідчують історичні джерела, був «цвєтєнь». Подібні паралелі є і в інших слов'янських народів: у болгар – «цветник», чехів і словаків – «кветень», поляків – «квецень», сербів та хорватів – «цвьотань».
Цвітень, красенець, водолій. Ці та інші назви пов'язані з полудневим місяцем весни. Але в народі є ще одна і не менш цікава накличка – «лелечник». Недарма кажуть: «Прилетів лелека – весну приніс здалека».
І хоч цього річ весна трохи забарилася, квітень – це повноправний господар цієї пори року. У квітні все навколо зеленіє, на полях і узліссях з'являється молода травичка, появляються перші тендітні квіти, дерева «одягають» зелений «одяг».
В Україні існувало чимало прикмет, пов'язаних із першими весняними квітами, в очікуванні яких промовляли: «Дай, Боже, діждати і сон-траву топтати».
Ознакою швидкого весілля була знайдена квітка первоцвіту, а пролісок дівчата клали у миску з водою й умивалися «на красу».
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел