20 березня народився Святослав Теофілович Ріхтер
Один з найвеличніших піаністів ХХ століття Святослав Теофілович Ріхтер народився у м. Житомирі 20 березня 1915 р. в сім’ї з великими музичними традиціями.
Дід, Данило Ріхтер, був органістом в Лютеранській кірсі, батько – Теофіл Данилович був чудовим піаністом, займався приватною викладацькою діяльністю, давав концерти. Мати, Ганна Павлівна Москальова, мала чудові акторські здібності й часто виступала в аматорських спектаклях, грала на роялі. Початкову музичну освіту Святослав Ріхтер отримав від батька. Юний талант не раз дивував батька. Наприклад, Святослав ніколи не грав гами, а взявся одразу за ноктюрн Шопена, сам навчився читати оркестрові партитури. У 1916 році Теофіла Даниловича запросили до Одеси, де він став органістом місцевої кірхи й водночас викладачем консерваторії. Маленький Свєтік, так його звали рідні, залишився в Житомирі до 1922 року на піклуванні Москальових. Його виховували тітка Мері, якій на той час було років шістнадцять. Саме їй він зобов’язаний своїм захопленням живописом, театром і кіно, яке проніс через усе життя.
На початку 20-х років в 15-річному віці Святослав Ріхтер переїжджає до батьків в Одесу, де навчається в загальноосвітній школі, а також починає працювати акомпаніатором Одеської філармонії. Майже щороку Святослав приїздить на літні канікули чи у відпустку до Житомира. Зазвичай бував у місцевому музичному училищі, де викладав його дядько Микола Павлович Москальов. Часто влаштовував тут імпровізовані музичні концерти.
У 1937 році Святослав Ріхтер вступає до Московської консерваторії до класу професора Генріха Нейгауза. Вже тоді починає активну концертну діяльність. В 1945 році він завоював першу премію на Всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців і був сприйнятий як викінчений піаніст світового значення. Відтоді починається інтенсивна концертно-виконавська діяльність піаніста – спершу по СРСР, а від середини 50-х років у багатьох країнах світу.
Багато разів бував Святослав Ріхтер у рідному місті, де в 60-ті роки виступає з безплатними концертами перед музичною студентською молоддю. Своїми блискучими концертами він продемонстрував перед земляками свою неперевершену майстерність, геніальне володіння технікою фортепіанної гри.
Віртуозна майстерність Святослава Ріхтера відзначена найвищими званнями, преміями та нагородами. Не можна не згадати й про велетенський репертуар Музиканта. Він грав твори 54 композиторів (причому, до цього числа не входять автори, твори яких він виконував лише як акомпаніатор співаків) від Баха, Генделя, Моцарта, Бетховена, Шуберта, Шумана, Ліста, Бартока, Веберна. В музиці йому багато було що сказати, дати свій унікальний погляд. Отож він часто ніби заново відкривав слухачам давно відомі твори. Були й «закриття» – тему вичерпано, далі йти просто неможливо. Можна навести яскраві приклади: «Апасіоната» Бетховена, його останні сонати, соната сі мінор Ліста, сонати сі бемоль мажор та до мінор Шуберта, його фантазія «Блукач», «Симфонічні етюди» Шумана, його «Фантазія» і «Токата»… Перелік можна продовжувати. Він був кращим серед кращих, неперевершеним майстром виконавського мистецтва, геніальним музикантом, який понад п'ятдесят років дивував і радував слухачів, підносив їх до духовних висот, вселяв віру в добро, розум, вищу справедливість, шукав і знаходив істину музики.
Цікавою є тема «Ріхтер і Україна». В Україні він дав 271 концерт, зокрема, 90 – в Києві (перший – 15 листопада 1944, останній – 12 квітня 1985), 33 – у Львові, 14 – у Харкові та 4 – у Житомирі. Саме в Києві в його репертуарі вперше з'явились нові для нього твори: 27-ма соната Бетховена мі мінор, опус 90; «Симфонічні етюди» Шумана (17 листопада 1944 р.); два етюди з «Трансцендентних» Ліста – ля мінор і фа мінор (8 і 11 листопада 1949 р.), п'ять «Пісень без слів» Мендельсона (12 лютого 1972 р.); уперше в Києві почалась співпраця контрабасиста з ФРН Георга Хертнагеля з С. Ріхтером та квартетом ім. Бородіна (7 і 8 червня 1980 р.).
Святославу Ріхтеру присвячено багато статей, книг зі спробами проаналізувати його виняткове виконавське мистецтво, що не має аналогів, будить думку і відкриває нові горизонти. Виникло поняття «феномен Ріхтера». Кожен дослідник намагався осмислити це унікальне явище в мистецтві. В історії виконавства проводиться межа: до Ріхтера, і з часу його появлення в музиці. Ніхто не ставить таких велетенських художніх завдань, як він, і не дає такої переконливої відповіді. Але сам Музикант при цьому вважав, що виконавець не може бути геніальним, геніями є творці шедеврів.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.