6 березня народився Іван Олександрович Вакарчук
Український фізик, політик і громадський діяч, міністр освіти та науки України, Герой України (2007). Заслужений діяч науки та техніки України Іван Олександрович Вакарчук народився 6 березня 1947 року в селі Старі Братушани Єдинецького району (Молдова). У 1965-1970 роках навчався на фізичному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка, у 1970-1973 роках ‒ в аспірантурі Львівського відділення Інституту теоретичної фізики АН УРСР, після закінчення якої захистив кандидатську дисертацію «Застосування методу зміщень і колективних змінних до дослідження системи взаємодіючих бозе-частинок», а у 1980-му докторську ‒ «Мікроскопічна теорія бозе-рідини». У 1980-1984 рр. завідував відділом квантової статистики Львівського відділення статистичної теорії конденсованого стану Інституту теоретичної фізики, з 1984-го – завідувач кафедри теоретичної фізики Львівського університету. У 1989-1991 роках – народний депутат СРСР від територіального виборчого округу № 486 (Львівська область); член Комітету Верховної Ради СРСР з науки; входив до складу Міжрегіональної депутатської групи.
Був ректором Львівського національного університету ім. Івана Франка (1990-2007 рр. і 2010-2013 рр.). З 18 грудня 2007 до 11 березня 2010 року ‒ міністром науки і освіти України.
Як ректор започаткував чимало освітньо-наукових ініціатив. Так університет одним з перших в Україні, у 1992 році, запровадив тестові випробування для вступу до Львівського університету, зініціював програму «Обдаровані діти села». Як міністр в основу своєї роботи поклав принцип державно-громадського управління освітою, сприяв суттєвому розширенню автономії вищих навчальних закладів, запровадив додаток до диплома європейського зразка, відкриту процедуру ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів, посилив вимоги до присвоєння вчених звань доцентів і професорів, ввів зовнішнє незалежне оцінювання, створив належні умови для функціонування та розвитку української мови в освітній та науковій сфері, ініціював реформи інклюзивної освіти.
Іван Вакарчук ‒ автор понад 300 наукових праць, опублікованих в українських і закордонних спеціалізованих журналах. Серед його робіт низка відомих монографій і підручників: «Лекції із загальної теорії відносності» (1990), «Квантова механіка» (1998), «Вступ до проблеми багатьох тіл» (1999), «Теорія зоряних спектрів» (2002) та багатьох інших. Він був засновником та головним редактором визнаного Європейським фізичним товариством «Журналу фізичних досліджень», де друкувалися праці з основних галузей експериментальної та теоретичної фізики, науково-популярного журналу «Світ фізики»; членом редколегії теоретичного та науково-методичного часопису «Вища освіта в Україні».
Професор Вакарчук особливу увагу приділяє найактуальнішим досягненням в науці та проблемам філософії науки, зокрема таким напрямам, як зв’язок між методами досліджень природничих і гуманітарних наук.
Наукова, педагогічна та організаційна діяльність Івана Вакарчука отримала високу оцінку держави. Серед його численних відзнак ‒ Державна премія України в галузі науки та техніки, а також найвища нагорода ‒ звання «Герой України». Нагороджений Грамотою Президії АНУ (1977, 1981), знаком «Відмінник народної освіти УРСР» (1983); орденом «За заслуги» II ступеня (2005) та ІІІ ступеня (1996), Почесною грамотою Верховної Ради України (2006) та ін.
Помер 4 квітня 2020 року. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.
24 лютого 2021 року рішенням вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка кафедрі теоретичної фізики було присвоєно ім'я Івана Вакарчука. 11 жовтня 2021 року у Львові на фасаді будівлі кафедри теоретичної фізики фізичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (вулиця Драгоманова № 12), де навчався і працював Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел