12 червня народилася Євгенія Семенівна Мірошниченко
«Училася я на токаря, а стала співачкою…» Є. С. Мірошниченко
Українська оперна співачка, педагогиня Євгенія Семенівна Мірошниченко народилася 12 червня 1931 р. у селі Перше Радянське (нині – с. Графське) Чугуївського району Харківської області. Навчалася у Харківському ремісничому училищі. Брала участь у художній самодіяльності – спочатку танцювала, потім співала в хорі. Після закінчення училища працювала слюсарем-складальником першого розряду на Харківському електромеханічному заводі. Лише в 1951 році вона вступила до Київської консерваторії у клас досвідченої педагогині Марії Донець-Тессейр, яка не лише вчила її співати, а й впливала на формування особистості, допомагала порадами, підтримувала морально і навіть матеріально. Марія Донець-Тессейр підготувала Євгенію Мірошниченко до надскладного Міжнародного конкурсу вокалістів у Тулузі (Франція), де вона стала лауреатом і одержала Велику премію й кубок міста Парижа. Випускний іспит у консерваторії, навесні 1957 р., одночасно виявився дебютом Євгенії Мірошниченко на сцені уславленого Київського театру опери та балету, з яким вона назавжди пов'язала свою долю. У 1961 р. стажувалася у міланському театрі «Ла Скалі». Майже 40 років, Євгенія Мірошниченко вважалася абсолютною примадонною театру, зачаровувавши людей не лише унікальним голосом, але й безмежним акторським обдаруванням. Одна за одною у репертуарі Євгенії Семенівни з'являються партії Венери («Енеїда» Миколи Лисенка), Мюзетти («Богема» Джакомо Пуччіні), Стасі («Перша весна» Германа Жуковського), Цариці ночі («Чарівна флейта» Вольфганга Амадея Моцарта), Розіни («Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні), Джільди («Ріголетто» Джузеппе Верді), Лакме (однойменна опера Лео Деліба), Церліни («Фра-Дияволо» Даніеля Обера), Лейли («Шукачі перлів» Жоржа Бізе) та ін.
Володіючи бездоганною технікою виконання, Євгенія Семенівна часто зверталася до творів, у яких могла продемонструвати свою високу віртуозну майстерність. Недаремно в її концертному репертуарі «Соловейко» Марка Кропивницького, «Солов’їний романс» Анатолія Кос-Анатольського та «Соловей» Олександра Аляб'єва, «Венеціанський карнавал» Юліуса Бенедикта, «Казки Віденського лісу» Йоганна Штрауса – справжні вершини складності для колоратурного сопрано. Досить велике місце в її репертуарі займали українські народні пісні. Євгенія Семенівна – одна з найкращих виконавиць найскладнішого для вокалістів Концерту для голосу з оркестром Рейнгольда Глієра.
З 1980 р. викладала в Київській консерваторії та на кафедрі сольного співу, з 1990 р. ‒ професорка. Вона терпляче, з любов’ю виховувала учнів, прищеплювала їм високі моральні ідеали та не просто навчала професії співака, – вона запалювала іскри натхнення у душах молодих виконавців, прищеплювала їм прагнення ніколи не зупинятися, а завжди йти вперед до мистецьких вершин. Заповітною мрією співачки було створення Малого оперного театру на сцені Лук'янівського народного будинку. Для його створення видатна артистка докладала чимало зусиль, проте ці грандіозні плани, на жаль, не вдалося реалізувати. Євгенія Мірошниченко померла 27 квітня 2009 року.
У Києві названо вулицю Іменем Євгенії Мірошниченко. Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел. «Ой, піду я межи гори» Анатолія Кос-Анатольського у виконанні Євгенії Мірошниченко:
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел