9 лютого народився Гнат Гаврилович Яременко
Український живописець, графік Гнат Гаврилович Яременко народився 9 лютого 1874 р. в містечку Бахмач у бідній козацькій родині. Батьки займались сільським господарством і зводили кінці з кінцями. Гнат був дванадцятою дитиною, і тому йому дозволялося більше, ніж іншим дітям родини. Проявляючи потяг до малювання, хлопчик цікавився книгами, його вражали ікони в домі батьків. Згодом, коли підріс, бажання малювати стало ще більшим.
З дитинства у нього була скалічена ліва рука, і тому виконувати важку сільськогосподарську роботу не міг... Гната найняли до станційного буфету. Помивши посуд, на казанах намалював поважних пасажирів, що чекали поїзда. За цю витівку малий втратив роботу.
Потім віддали в помічники майстру, що фарбував дахи. Одного разу, ідучи додому, на паркані зобразив поважного поміщика на коні. Пан впізнав себе, і майстер прогнав Гната. Мати вирішила повести хлопця в Києво-Печерську Лавру на прощу, а там – може Бог зцілить руку. Під час перебування в Києві неня зробила спробу влаштувати сина на навчання, але з неї тільки посміялися, порадивши хлопчині замітати вулиці. Але правду каже народне прислів'я, що світ не без добрих людей. Випадково дві художниці побачили малюнки Гната і залишили його в іконописній школі при Лаврі.
Пізніше Яременко вступив у Київську школу малювання, засновану у 1875 р. випускником Академії мистецтв М. Мурашком.
У 1895 році, закінчивши Київську школу малювання, Гнат у складі найкращих учнів був рекомендований на навчання до Петербурзької Академії мистецтв. Склавши з успіхом іспити, хлопець був зарахований до навчального закладу лише вільним слухачем, бо не мав загальної освіти. Учителем в Академії у нього був видатний художник В. Маковський. У 1897 році навчання було перервано за відсутністю коштів. У 1899 році Гнат робить спробу ще раз поступити на навчання, але це йому не вдається. І тільки у грудні 1900 року Рада Академії дозволила йому продовжити здобувати освіту.
Провчився в Петербурзі Гнат Гаврилович до 1904 р. За цей час він багато працював. Так, улітку 1899–1900 рр. Яременко разом з Мурашком та Соколовим розписували церкву під Черніговом у поміщиці Рігельман, а в 1899–1902 рр. – церкву в с. Курінь.
Після закінчення Академії мистецтв Г. Яременко дістав запрошення на роботу в Мінське комерційне училище. Маючи академічну освіту, зробив багато, щоб підняти престиж образотворчого мистецтва. У 1909 р. вже існував створений ним невеличкий краєзнавчий музей. За дев’ять років, які прожив Гнат Гаврилович у білоруському місті, він декілька разів організовував виставки, запрошуючи на них художників з різних міст. На одну з таких виставок митець виставив 36 картин і етюдів. Серед них виділялись «Місячна ніч у Малоросії», «Гречанки», «Кавказ».
У 1913 р. переїхав у Суми, викладав у комерційному училищі. Сатиричними малюнками відгукнувся на революційні події 1905-1907 рр.: «Смерть самодержавству», «Карикатура на царський маніфест», «Барикада в Москві 1905 р.». Багато малював з натури, працював над станковими творами. Яременко вів щоденник, писав вірші.
Постійні нестатки, непосильна праця підірвали здоров'я художника. 8 серпня 1915 року Гната Гавриловича не стало. Похований Г. Г. Яременко у селі Бахмачі.
Художник залишив після себе велику спадщину. Із щоденника, який знаходиться в Конотопському краєзнавчому музеї, відомо, що ним було написано 144 роботи, 86 з них ‒ релігійного змісту. Широко відомі такі його картини, як «Автопортрет» (1897‒1899), «З життя сходу» (1903), «Портрет дружини» (1912), «Володимирська гірка» (1900), «Смерть самодержавству» (1905), «Село прокинулось» (1905), «Барикади в Москві 1905 року» (1905) та інші.
Роботам талановитого майстра пензля притаманні тонка лірика пейзажу, психологічне проникнення у зміст зображуваного, вільна, розкута манера живопису. Його твори наповнені світлом і повітрям. Крім високої професійної майстерності, вкладав митець у свої полотна душу і серце.
У 1917 р. після його смерті альбоми з малюнками були виставлені в Бахмацькому волосному ревкомі для загального огляду. У 1974 р. таку виставку вперше влаштував Бахмацький музей.
Картини художника були передані державі. Частину шедеврів нині можна побачити у Чернігівському, Сумському, Одеському, Мінському художніх музеях.
Окрім образотворчого мистецтва, Гнат Гаврилович захоплювався музикою, українськими народними піснями, театром. А ще писав вірші, у яких пригадував своє злиденне життя, несправедливість та мріяв про щасливе майбутнє.
Творчість Гната Яременка є славною сторінкою в історії української культури і, безперечно, хвилює своєю пристрасною любов'ю до людей, волею до життя, оптимістичним світосприйняттям.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел