2 липня народився Петро Стефанович Андрусів
Видатний ураїнський художник, живописець, графік, ілюстратор, іконописець, педагог і громадський діяч Петро Стефанович Андрусів народився 2 липня 1906 року в селі Кам'янобрід на Львівщині.
Його дитинство припало на буремні роки Першої світової війни. Під час важких боїв хлопчик загубився і його підібрали кубанські козаки. Так у свої вісім років Петро втратив батьків і опинився в московському будинку для сиріт, де пробув 4 роки.
У 1918 році, завдячуючи прихильності полонених польських офіцерів, яких заінтригував зошит з його малюнками, Петро Андрусів переїжджає до Польщі. Саме там, у столиці Польщі звернув увагу на малюнки молодого Петра Герберт Гувер, під час виставки праць дітей, які перебували під опікою Американського Комітету Допомоги Дітям із Польщі. Після цього Петра Стефановича відправили вчитися до польської гімназії, де і сформувався його характер, світогляд, а головне – любов до мистецтва.
У 1927 році після жорсткого конкурсного відбору Андрусів вступає до варшавської Академії мистецтв, де з перервою навчається до 1936 року.
Наїжджаючи до Львова, Петро Андрусів ще більше залучається до національно-творчих справ. Він оформляє обкладинку львівського літературно-наукового місячника «Дзвони», ілюструє випуски «Дитячої бібліотеки». Усе це сприяє успіху першого виступу Андрусіва на культурній арені Львова, і відтоді його неодноразово запрошують для оформлення книжок і дитячих часописів «Наш приятель», «Дзвіночок», «Вовченята», «Світ дитини».
В 1927 році випускники та студенти варшавської Академії мистецтв створюють мистецький гурток «Спокій». Першою акцією гуртка, стала виставка творів його членів, на якій Петро Андрусів уперше виставив свої роботи. Згодом він був обраний секретарем «Спокою».
У своїй ілюстраторській роботі Петру Стефановичу доводилося часто звертатися до тих чи інших періодів історії, використовувати її атрибутику. Через легенди і казки, навчальні тексти, художник вийшов на той історичний матеріал, який дав йому поштовх до складної аналітичної роботи і виховав з нього митця великого духовного покликання.
Праця А. Лотоцького «Було колись на Україні» виходила протягом 1934-1936 років трьома окремими зошитами: «Найдавніші часи», «Великокняжа доба» та «Ростиславичі». Сорок малюнків Андрусіва розкривають основні події цієї праці. Серед них ранньохристиянські часи, заснування Києва, Хрещення Ольги, печеніги під Києвом, Хрещення Русі-України та ін. Автор засвідчив здатність художньо реконструювати конкретно-історичну атмосферу, бачити місце можливих подій, стежити за їх розвитком, та відтворювати одяг героїв максимально точно. Автор усвідомлював відповідальність за неточності у відтворенні реалій історії.
В 1936 році Андрусів успішно закінчує Академію мистецтв і після коротких педагогічних курсів викладає історію мистецтва, технічне креслення та інші спеціальні творчі дисципліни у Вищій архітектурній школі Варшави, а потім і в деяких середніх школах. У 1937 році відвідує Париж, після чого з ініціативи французької громади влаштовує у Варшаві цілу персональну виставку малюнку та акварелей паризького циклу. Тоді ж зростають контакти гуртка «Спокій» та Андрусіва як його секретаря, з іншими українськими мистецькими товариствами, передусім із львівською Асоціацією Незалежних Українських Митців (АНУМ).
1947 року Петро Андрусів із родиною переїжджає до Америки. З 1955 року Петро Стефанович почав працювати креслярем-графіком у філадельфійському архітектурному бюро.
До найбільших громадських справ Петра Андрусіва зараховують насамперед заснування і керівництво комітетом «Самопоміч» – згодом, могутньої банківської організації, яка стала фінансовим центром для усіх українців Америки.
Петро Андрусів активно працює в олійному малярстві, творить низку студійних портретів, з-поміж яких виділяються «Портрет дружини» (1955), «Портрет дівчини» (1963) та автопортрети. Саме тоді Петро Андрусів виконує одну з перших великих монументальних праць – розпис у Філадельфійській церкві Святого Йосафата (1961). Художник виконуватиме й інші монументально-декоративні роботи для культових українських закладів США і Канади, зокрема іконостаси та ікони для церков у містах Нью-Кенсінгтоні, Елмайрі, Маганой-Сіті, Філадельфії тощо. І все ж найвищої спеціалізації досягає у найпостійнішій ділянці своєї творчості – історичній картині.
Петро Андрусів автор художніх творів на тематику ранньої історії України: «Князь Святослав» (1942), «Атака княжої дружини» (1943), «Князь Святослав у наступі» (1960), «З походу Князя Ігоря» (1967), «Княже полювання на лебедів» або «Княжичі» (1969), «Бій князя Ігоря з половцями» (1970), «Княжий пир» або «Сватання Анни Ярославни» (1970).
Почесне місце займають твори, присвячені козацтву: «Бій під Конотопом», «Богдан Хмельницький» (1948), «Портрет гетьмана І. Мазепи» (1962), «На дворі гетьмана Розумовського», «Зустріч козацької старшини з козаками», «Зустріч гетьмана І. Мазепи з Кошовим Січі Костем Гордієнком» (1968), «Козацька старшина в поході», «Степова анекдота», «Два козаки в поході», «Побратими», «В'їзд Гетьмана до Батурина» (1971), «Козацьке полювання зі соколами» (1973), «Козацький почот» (1973), «Козацьке весілля» (1974), «Козацькі загони в погоні за ворогом», «Боротьба», «Атака козаків».
Події сучасної історії відзеркалюються у творах: «Голгота України» (1944), «Чортківський пролом» (1968), «Кіннотники» (1969), ‒ а міфологія у картинах «Легенда про Фаетона» (1969), «Бій зі змієм» (1971).
Помер Петро Андрусів 29 грудня 1981 року в Рівергеді (США).
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел