20 лютого народився Улас Олексійович Самчук
«Ми вернемося в свою велику, вимучену, вистраждану землю предків. Не сьогодні, так завтра, не в цьому, так в іншому поколінні; вернемось не тільки як жива матерія, а і як живий дух, вернемось, і то передовсім в продовженні, як творчість». Улас Самчук
Український письменник, журналіст та публіцист, редактор, лауреат Української Могилянсько-Мазепинської Академії Наук (УМ-МАН), член уряду УНР у вигнанні, член об'єднання українських письменників «Слово» Улас Олексійович Самчук народився 20 лютого 1905 року в заможній селянській родині на Рівненщині.
Навчався в Кременецькій гімназії, у Вроцлаві та Українському вільному університеті у Празі, однак жодної освіти не міг закінчити через воєнні події, попри це володів п'ятьма мовами. Історією та літературою У. Самчук захопився з дитинства.
Перше оповідання Самчука «На старих стежках» з’явилося у 1926 р. в журналі «Духовна Бесіда» у Варшаві, а з 1929 р. він почав постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою».
1929 року Улас Олексійович був мобілізований до польського війська, дезертував та втік до Ваймарської Німеччини, де працював у місті Бойтені як наймит. Протягом 1929-1941 рр. жив у Чехословаччині, яка на той час була одним із центрів українського наукового та культурно-мистецького життя в еміграції. У 1937 р. очолив Секцію митців, письменників і журналістів культурної референтури проводу українських націоналістів на чолі з О. Ольжичем.
У 1941 р. в складі однієї з похідних груп ОУН (мельниківців), у якій були також О. Теліга, О. Ольжич, І. Рогач, О. Штуль, перебрався через український кордон та повернувся до Рівного, де очолив випуск газети «Волинь», яка скоро стала загальноукраїнською. Про часи перебування в Україні за часів німецької окупації Самчук залишив спогади «На коні білому» і «На коні вороному». Ці твори дають адекватне уявлення про те, що робилося на наших теренах у цей непростий період.
В 1943 р. він був заарештований нацистами за свої патріотичні переконання.
Після війни Улас Самчук емігрував і деякий час жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР (Мистецький український рух). У 1948 р. Самчук переїхав до Канади, де став засновником Організації українських письменників «Слово», Cвiтoвoгo кoнгpecу укpaїнцiв (1967).
За життя У. Самчук офіційно мав два прізвища – Самчук та Данильчук. Паспорт громадянина Канади йому видано на прізвище Данильчук.
З усіх 82 років, в Україні письменник прожив лише 22 роки, решту часу перебував за кордоном, але сумував за Батьківщиною дуже сильно.
Закордонні дослідники називали Уласа Самчука «українським Гомером», «літописцем українського простору» вказуючи, на те, що саме він відкрив світові досі невідому Україну.
Творчий доробок У. Самчука – 16 романів, серед яких роман-трилогія «Волинь», присвячена трагедії голодомору, роман-хроніка «Марія», незакінчений цикл романів OST, романи про змагання УПА «Чого не гоїть вогонь», про нав’язану карпатським українцям ворожнечу «Гори говорять», повісті «Кулак», книги спогадів «На білому коні».
У найвидатнішому творі Уласа Олексійовича Самчука – трилогії «Волинь» виведений збірний образ української молодої людини кінця 1920-1930 рр., що прагне знайти місце України у світі та шляхи її національно-культурного й державного становлення. Розлоге епічне полотно, що унаочнює шлях сільського хлопченяти, а потім юнака Володьки Довбенка, в образі якого яскраво простежуються автобіографічні мотиви, крізь війни та революції до себе самого. Але попри все це особисті образи повісті розширюються до загальнонаціональних і загальнолюдських масштабів. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу.
Художньо-психологічна повість «Марія» – перший художній твір про злочин Голодомору, побачив світ у Львові у 1934 р. Жах цієї трагедії подається крізь призму образу Марії, яка на сімдесятому році життя зазнає разом з рештою українців страшного геноциду.
У незакінченій трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948) і «Темнота» (1957), зображена українська людина та її роль у незвичайних і трагічних умовах міжвоєнної та сучасної підрадянської дійсності.
Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 році. Людина великої долі та великого таланту, Улас Самчук багато зробив для України та на жаль не дожив всього чотири роки до відновлення Незалежності України.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел